2022 року Нацбанк викарбував ювілейну монету на честь 100-річчя від дня народження Заслуженого діяча мистецтв України поета-гумориста, сатирика Павла Прокоповича Глазового.
Народився він у Миколаївській області, селянин. Якимось дивом вижив у Голодомор 1933 року: на його очах померли від голоду брат і молодша сестра.
З 1940-го по 1946-й – в армії, учасник Другої світової.
Після війни, будучи студентом Криворізького педінституту, надіслав свої гуморески (а ними він захоплювався ще з юних років) до знаменитого журналу «Перець». І одразу ж на них звернув увагу редактор – сам Остап Вишня. Його настільки вразила творчість Павла, що він наполіг на його переведенні до Київського педінституту. Закінчивши його філфак, Павло Прокопович у 1950 – 1961 роках працював заступником головного редактора «Перцю».
Дружні стосунки Глазового та Вишні тривали багато років, а 1988 року Павло Прокопович за книгу «Сміхологія» став лауреатом премії імені Остапа Вишні.
Особливою любов’ю до тодішньої влади Глазовий явно не палав, у його гуморесках неважко було помітити критику стосовно неї, але «притиснути» поета влада боялася: за гостре перо його просто обожнювали.
Поширення його гуморесок нинішньою термінологією можна назвати вірусним. Адже навіть ті, хто не читав їх, до сліз сміялися, слухаючи їх на концертах у виконанні багатьох народних артистів (Андрія Сови, Анатолія Паламаренка і багатьох інших). Зрештою, жоден концерт – від урядового в Києві до сільського в Будинку культури – не вважався концертом, якщо там не звучали гуморески Глазового.
Пішов з життя «сміхотерапевт» Павло Глазовий у 2004 році.
Було видано 13 збірок сатири та гумору авторства поета Павла Глазового. А ось приклад того, що нам він залишив. На згадку. На науку!
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші – не мина жодної крамниці.
Попросив він:
– Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:
– Что? Чево? Я нє понімаю.
– Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
– Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
– На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
– У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
– Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Читайте також:
Стало відомо, якими погодними умовами будуть у перший зимовий місяць. Чого чекати.
Міжнародна організація надасть грошову допомогу деяким пенсіонерам. Виплати "приплюсують" до пенсій.
Стартувала реєстрація на отримання нових виплат для українців.
Кожна домашня рослина не лише прикрашає інтер'єр, але й приносить радість своєму господареві.
Котлети — це класична страва, яка є важливою частиною української кухні. Це ситна, смачна та…
Щоб вибрати ідеальний диван, важливо враховувати безліч факторів – від розмірів та форми до матеріалів…