Зараз про Якуба Гаватовича згадують дуже рідко, хоча він був непересічною особистістю і зробив дуже багато для української культури. Гаватович був польсько-українським письменником, автором перших українських інтермедій, а ще священиком, педагогом та громадським діячем.
17 березня виповнюється 425 років від дня його народження.
Сімнадцятирічний бакалавр
За походженням Якуб Гаватович був вірменином, і по-вірменськи його прізвище звучало, як Гават, що в перекладі означає «кубок». Народився він у Львові, у родині органіста Каспара Гавата. Після школи він жив у Бережанах за одного з домашніх вчителів синів польських магнатів Сенявських, а потім поїхав навчатися до Кракова.
Вже у 17-річним юнаком Гаватович отримав ступінь бакалавра філософії в Ягеллонській академії. Після цього його запросили у шляхетну сім’ю Жолкевських, де запропонували роботу домашнього вчителя. Маєток, в якому Гаватович служив, розташовувався в місті, яке зараз називається Кам’янка-Бузька. Саме там двадцятирічним юнаком Гаватович написав свій перший твір «Трагедія, або Образ смерті Іоанна Хрестителя, посланця Божого», а до нього — дві інтермедії українською мовою «Продав кота в мішку» та «Кращий сон».
Сторінка інтермедії “Продав кота в мішку”
Через кілька років у битві при молдавському селі Цецоре загинув Станіслав Жолкевський, і Гаватович за порадою Сенявських розпочав духовну кар’єру. Він став ксьондзом, змінив прізвище і тепер почав зватися Гават. Прослуживши як ксьондз до 1628 року, Гаватович отримав одну з найбагатших католицьких парафій у Вижняках.
Займався лихварством і відновлював костел
У 1655 році Гаватович приїхав із Вижняків до Львова, який незабаром був обложений козаками Богдана Хмельницького. Після того, як послам від міста не вдалося домовитись із гетьманом, Гаватович зголосився ще раз спробувати провести переговори з Хмельницьким. Гетьман ухвалив посольство з почестями, а після розмови з Гаватовичем погодився зняти облогу Львова за невеликий викуп.
Приходським священиком у Вижняках Гаватович прослужив багато років і став дуже заможною людиною. Крім того, він позичав гроші під відсоток, тобто за сумісництвом зі службою в церкві був лихварем. Проте ці гроші йшли не лише в особисту «кубишку», а й у добрі справи. Наприклад, він пожертвував гроші на відновлення Вижнянського костелу, зруйнованого татарами.
Друга історія, в якій Гаватович зіграв визначну роль при звільненні Львова, пов’язана з облогою міста турками у 1672 році. У страху перед османами з міста втекла більшість його мешканців, у тому числі міські консули та духовенство. Залишилися лише старі, немічні та хворі, а також два каноніки, одним із яких був Гаватович. Щоб підняти дух обложеним, Гаватович проводив церковні служби та читав проповіді. Також він збирав гроші на викуп для турків, з яким добровільно вирушив до турецького табору. Однак зібрана сума не сподобалася паші, і він вимагав збільшити викуп. Додатково гроші збирати було вже нема з кого, і Гаватович наказав викотити бочку срібла з кафедрального собору.
Останні роки життя Гаватович прожив у Львові, де й помер у червні 1679 року, у віці 81 року.
Вулиця Галицька, тут жив ГаватовичВулиця Галицька, тут жив Гаватович
Кіт Гаватовича став брендом фестивалю
Ще зовсім недавно у Львові проводили театральний фестиваль «Кіт Гаватовича», назва якого дала його інтермедія «Продав кота в мішку». А образ кота став брендом креативного львівського фестивалю.
Фото: photo-lviv.in.ua, artefact.org.ua.
