Як Церква ставиться до різдвяних ворожінь?

Відповідає Ієромонах Іов (Гумеров):

«Бажання передбачити, дізнатися про щось із майбутнього було у людей з давніх-давен. Зробити це земними засобами неможливо. Людина, обмежена законами фізичного світу, неминуче звертається до надприродних сил. Виникає питання, яке потребує ясного і принципового вирішення: яким є джерело нашого знання про майбутні події? Святе Письмо показує, що майбутнє відомо тільки Богові. Темним демонічним силам, як навчають святі отці, майбутнє невідоме. Однак як істоти безтільні, вони більше, ніж люди, можуть розраховувати і передбачати події.

Слово Боже вказує нам на небезпеку звернення до цих сил, називає усіляке ворожіння, заклинання мерзотою і зухвалим злочином (Втор.10-12; Мих.5:12). У книзі пророка Даниїла говориться про те, як Навуходоносор звернувся до ворожбитів і чаклунів, щоб вони розповіли йому сни, які він бачив, і пояснили. Св. Даниїл сказав: «Таємниці, про які цар запитує, не можуть відкривати цареві ні мудреці, ні чарівники, ні тайновидці, ні ворожбити. Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці» (Дан.2:27).

Щоб Господь відкрив майбутнє, потрібні суворе чисте життя, молитва, виконання заповідей. Але й тоді Бог дає знання про майбутнє на Свій розсуд з метою нашої користі. Щоб почати спілкування з демонами, жодного подвигу не потрібно. Достатньо вдатися до відомих прийомів. Ціна, яку людина за це платить, дуже висока – духовне здоров’я. Іноді це закінчується одержимістю. Навіть після покаяння ще довго в душі залишається болючий слід.

Ворожіння, які відбуваються у святкові дні, за своєю природою не відрізняються від ворожінь в іншу пору року. Якщо навіть люди не усвідомлюють цього, а сприймають як екзотичні ігри, невинним це не є, бо слово має буттєву силу. Одного разу сказане, воно не зникає, а йде в нескінченну пам’ять Божу. На Суді воно нам буде пред’явлено на виправдання та засудження. Магічне слово приваблює демонів, якщо навіть людина цього не хотіла.

Існування ворожінь у святкові дні говорить лише про те, що деякі гріховні звичаї можуть бути дуже живучими, бо мають як ґрунт занепале людське єство. Свята Церква налаштовує своїх чад і в ці дні жити повнокровним духовним життям згідно зі святою тисячолітньою традицією».