Війна, невпевненість у завтрашньому дні або грубість і нерозуміння оточуючих надовго вибивають нас із колії. І в цей момент ми можемо відчувати жалість до себе. Чим небезпечне це почуття і як його можна позбутися?
Жалість до себе може викликати депресію
Психологи вважають, що люди, які постійно жаліють себе, – егоїсти. Вони не лише нещасні самі, а й роблять нещасними інших. У них розвинений так званий комплекс мученика, особливо це помітно тоді, коли вони намагаються довести оточуючим існування вигаданих хвороб або надуманих проблем. Вони постійно вимагають співчуття і непомітно для себе перетворюються на маніпуляторів, які насолоджуються власними стражданнями.
Але якщо постійно колупатися в рані й не давати їй зарубцюватися, можна заробити якусь неприємну хворобу. Ось і хронічна жалість до себе – це остання сходинка перед депресією, вийти з якої завжди набагато важче, ніж припинити себе жаліти. Особливо це актуально зараз, коли тією чи іншою мірою погано усім, але не всі дозволяють собі опускати руки і займатися безглуздим ниттям.
Часом співчуття є необхідним
Іноді короткочасна жалість до себе навіть корисна – вона відіграє роль своєрідної анестезії, зменшуючи душевні переживання. Якщо трапляється якесь лихо, людина втрачає інтерес до друзів, захоплень і навіть до всього світу. У такі моменти їй просто потрібне співчуття, щоб відчути, що вона не одна на землі, і постаратися впоратися зі своїм горем. Це цілком природне бажання, бо через якийсь час душевні рани затягуються і людина повертається до звичайного життя. Головне, вчасно зупинитися, щоб потреба у співчутті не перетворилася на хронічний стан, адже нормальна людина не може жаліти себе вічно.
Вирішуємо проблеми самостійно
Жаль – почуття не тільки безглузде, але й руйнівне. Від скигліїв поступово відвертаються друзі, бо неможливо постійно втішати когось, вислуховуючи довгі монологи на тему «Який я нещасний, а світ – несправедливий». Людина потрапляє у замкнене коло, яке схоже на наркотичну залежність, – вона постійно шукає співчуття, яке дає їй позитивні відчуття, щоправда, ненадовго. Це призводить до того, що на душі стає ще гірше, а невирішені проблеми наростають як снігова куля. І до того часу, доки людина зможе подолати цей стан, нічого не зміниться.
Головне, зрозуміти, що за вирішення своїх проблем вона відповідає тільки сама. А крім того, на неприємності ж можна подивитися і по-іншому – наприклад, як на можливість змінити своє життя на краще. Навіть зараз, під час війни, ми маємо можливість змін. Наприклад, можна допомагати волонтерам, робити щось для армії або просто підтримувати тих, кому ще гірше, ніж вам.
Три правила боротьби із жалістю до себе
Якщо ви спробуєте дотримуватися цих трьох правил, можливо, життя перестане вам здаватися жорстоким і несправедливим:
– замість того, щоб копатися у власних переживаннях, постарайтеся знайти у вашому житті позитивні моменти;
– перестаньте чекати, коли хтось розв’яже ваші проблеми, адже ніхто, крім вас, не має права розпоряджатися вашим життям;
– більше рухайтеся і займіть чимось свій мозок – читайте, переглядайте фільми або вірші, допомагайте людям, які потрапили у схожу ситуацію.
