Як правильно подавати милостиню?

Відповідає Андрій Музольф, викладач у Київській духовній академії.

«Милостиня – це насамперед прояв до ближніх нашої християнської любові. Кожен християнин усвідомлює: все, що в мене є, не є моїм у повному розумінні цього слова, але надіслано мені від Самого Бога. Таким чином, ми не «господарі», а «розпорядники» того, що дано нам Богом, і тому добре роблять ті, хто допомагає своїм ближнім, особливо незаможним. Про те, що милостиня дуже важлива для людини, добре сказано ще у Старому Завіті. Премудрий Соломон наставляє: «Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його» (Притч. 3:27). При цьому, так би мовити, «якість» милостині залежить зовсім не від її обсягу, а від того, з яким настроєм ми її робимо.

Щодо того, як правильно подавати милостиню, ми маємо вказівку від Самого Господа нашого Ісуса Христа. Так, у Євангелії Він говорить нам: «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:1-4). Зі сказаного ми бачимо, що головне правило при милостині – її не показний, а потаємний характер.

Водночас подавати милостиню треба обдумано, розважливо. Найкраще допомагати тим, хто дійсно цього потребує. У ранньохристиянському творі «Учення дванадцяти Апостолів» є така порада: «Нехай запітніє твоя милостиня в руках твоїх, перш ніж ти дізнаєшся, кому даєш». А святитель Василь Великий доповнює наведену думку так: «Потрібна досвідченість, щоб розрізнити істинно того, хто потребує і просить за докором. І хто дає пригніченому бідністю, той дає Господу… а хто дає всякому мимоходцю, той кидає псу, який докучає своєю безв’язністю». І справді, якщо ми даємо милостиню випадковій – а тим більше – сумнівній людині, ми не впевнені, на що вона пустить дані нами кошти: на їжу або, наприклад, на випивку або наркотики. В останньому випадку від нашої милостині навряд чи буде користь. Саме тому святі отці радять творити милостиню з розважливістю».