У одній із київських бібліотек цього дощового осіннього дня жваво і гулко, як у бджолиному вулику. А все тому, що сьогодні тут проходять заняття: студенти вивчають іспанську та англійську. На дошці викладач записує нові слова, аудиторія старанно їх повторює. Невимушена, дружна, щира і навіть дещо весела атмосфера. А те, що за партами сидять не юні учні, а вже зрілі, дорослі люди — викликає справжнє емоційне піднесення.
Які ж вони всі молодці! І ті, хто хоче вчитися, попри вік та життєві труднощі, й ті, що докладають максимальних зусиль, аби навчання для людей віку 60+ стало звичною, нормальною, буденною справою. Саме над тим, аби пенсіонери якомога довше залишалися активними членами суспільства, мали насичене життя та не зустрічали старість як вирок, і працюють щоденно в Університеті третього віку «Протон».
У бібліотеці гамірно. Усі спілкуються, щось обговорюють. У студентів на одязі бейджики з іменами, тому можна підійти до кожного, і одразу звернутися по імені. Вирішую не втрачати такої нагоди і апелюю до гарних жіночок із проханням — поділитися своїми враженнями від навчання.
На мою пропозицію радо пристає пані Лариса, яка до виходу на пенсію багато років пропрацювала економістом:
«Я ходжу до цього Університету давно. Спочатку вивчала англійську мову, а потім забажала освоїти ще й іспанську. Ну, скажіть, чого не скористатися таким шансом! Адже все, що від тебе потрібно — лише бажання. Мені тут дуже подобається. І атмосфера, і спосіб викладання: активний, динамічний. Від імені багатьох своїх друзів-студентів можу сказати: ми щасливі, що така ініціатива існує. Велика дяка організаторам і викладачам за нові можливості для нас, пенсіонерів».
Про своє знайомство з «Протоном» залюбки розповідає й пані Наталія, яка в допенсійному житті працювала в комунальній службі міста.
«Сьогодні — у мене дебют, це мої перші відвідини Університету. Дізналася про цей проєкт випадково: я ходжу сюди недалеко плести кікімори для армії, і почула там розмову про якісь заняття, давай розпитувати, і виявилося, що моя колега по плетінню викладає іспанську в Університеті. Ну, я теж вирішила вивчати мову. Вільний час маю, чому б не спробувати!»
Ця освітня ініціатива в Україні почала працювати ще 2009 року. І біля її витоків стояла тоді, та, зрештою, продовжує цю справу й досі, нинішній ректор — Жанна Леонідівна Саврилова.
2009-го ідея відкрити майданчик для навчання людей літнього віку багатьом здавалася авантюрною і дещо недоречною. Ну, хіба сядуть пенсіонери за парти? Та Жанна Леонідівна твердо вірила в успіх цього задуму. І вже буквально через півроку стало зрозуміло: вона не помилилася. 4 вересня 2009-го в Університеті третього віку навчання розпочали170 студентів, а в грудні їх вже було 700! Узагалі ж за увесь час свого існування університетські студії відвідали понад 9000 учнів-пенсіонерів.
«Як взагалі виникла така ідея?», — запитую у Жанни Леонідівни.
«2009 рік — це був час, коли почалася масова, навіть глобальна цифровізація українського суспільства: комп’ютери з’явилися в кожному домі, в кожній сім’ї, — розповідає ректорка, — і людям віку 60+ захотілося освоїти цю нову техніку. Але навчитися було ніде. Платні курси, якщо й існували, то коштували просто непідйомні для пенсіонерів гроші. Я побачила, що є запит суспільства, є бажання, і почала досліджувати цю тему. Виявилося, що за кордоном навчальних закладів для літніх людей існує багато, скажімо, у Франції їх — 99, в Японії – 104, а в Україні в цьому напрямку — якась освітня прогалина».
Заглибившись в тему, Жанна Леонідівна дізналася, що практично скрізь у світі освітні установи для літніх людей працюють на базі вищих навчальних закладів і повсюди називаються однаково — Університети третього віку. На сторінці Організації Об’єднаних Націй вона знайшла інформацію, що це — міжнародний проєкт, і кожна країна світу може взятися за його впровадження.
«У мене нічого не було: ні грошей, ні приміщення, ні викладачів. Була тільки ідея, — згадує жінка. — Я хотіла, щоб українці похилого віку могли навчатися комп’ютерній грамоті. Паралельно виникла ідея навчати пенсіонерів й англійської мови, бо ці дисципліни були взаємопов’язані, одна витікала з іншої. З цього й почали».
Та, як мовиться, добрий початок — половина справи! Уже через рік в Університеті пенсіонери мали змогу безкоштовно вивчати вісім дисциплін. Через півтора року – 15. А останнім часом, до війни, тут працювало вже 34 освітні програми!
І це справді курси на різні смаки. Цікавишся мовами? Будь ласка: англійська, іспанська, українська. Тобі близька творчість? Можеш обрати малювання, бісероплетіння, макраме. Хочеш тримати тіло в формі? Є пілатес, східні та бальні танці з лікувальною гімнастикою. А ще — література, культурологія, психологія. Є в Університеті й така дисципліна як пішохідні краєзнавчі екскурсії і, звісно, «стара добра» комп’ютерна грамотність. І скрізь аудиторії переповнені. Кожен напрямок має своїх прихильників. Кожен факультет — затребуваний. Але життя невпинно диктує і нові вимоги, виникають нові студентські запити й, відповідно, — нові університетські пропозиції.
Вивчають тут вже не лише комп’ютерні ази, а й комп’ютерну графіку, фотошоп, інші спеціальні програми, адже серед студентів є блогери, або ті, хто прагне освоїти цю справу в майбутньому. А от по-справжньому дефіцитний нині факультет — «смартфонознавство».
«Сьогодні дуже багато пенсіонерів хочуть освоювати смартфон. Люди зрозуміли, що смартфон – це, по суті, маленький портативний комп’ютер, який завжди з тобою. Він має купу переваг, і що для пенсіонерів важливо, крім корисних опцій, не вимагає додаткової оплати за інтернет. Але тут маємо проблему, — ділиться наболілим Жанна Саврилова. — Це той напрямок, де сьогодні у нас не вистачає викладачів, педагогів з цієї дисципліни. Може, мене почують в КМДА, в центрах надання адміністративних послуг, де мають приміщення, техніку, де є фахівці. Ми були б дуже раді, аби навчання вдалося організувати на цій базі. Адже люди сьогодні хочуть оплачувати зі смартфона комунальні послуги, користуватися державними сервісами, Дією, банківськими продуктами, інтернет-магазинами, різними додатками».
За словами ректорки на навчання зі смартфону стоїть черга, а в групі може працювати лише 12 чоловік. Тож бажаючі змушені чекати, поки закінчать навчання щасливчики, що прийшли на курс раніше.
«На жаль, ми не можемо задовольнити усіх, бо ж маємо лише одного педагога з цієї дисципліни. Тож якщо хтось із людей, які можуть бути наставниками в цій галузі, має час і можливість присвятити себе такій благородній справі, буду просто щаслива», — каже пані Жанна.
Узагалі усі викладачі, які навчають пенсіонерів в Університеті, — волонтери, приміщення теж використовуються на безоплатній основі, тому й навчання тут для людей літнього віку безкоштовне. Ну, хіба матеріали для навчання доведеться за власний кошт придбати (наприклад, бісер для плетіння чи папір, фарби для малювання). А так — приходь, здобувай знання, освоюй нову науку, проводь з користю час, — і все це, безкоштовно, за «спасибі».
Навчання на кожному факультеті проходять один раз на тиждень в першій половині дня.
«До обіду навчаємося тому, що зранку і знання краще засвоюються, і особливості осінньо-зимового періоду враховуємо. Під вечір навчатися важко, особливо людям літнього віку. Як правило, заняття проходять об 11-12 годині, в будні», — пояснює Жанна Леонідівна.
Як будь-яка справа, що йде шляхом розвитку, Університет третього віку теж не стоїть на місці. 2020 року, саме тоді, коли в країні набрав обертів ковідний карантин, заклад почав своє нове життя.
Ректорка розповідає, що після 13 років існування виникла нова ціль: розширити межі своєї діяльності. З’явилося бажання вийти за рамки столиці і відкрити безкоштовно хоча б по одному факультету для людей 60+ в кожному вищому навчальному закладі по всій Україні. Саме з такою амбітною мрією Жанна Саврилова звернулася до благодійного фонду «Let’s help!». Його засновники – сім’я Бондаренко — жінку вислухали, і теж загорілися цією ідеєю. Тепер навчальний хаб для літніх людей є одним із проєктів цього фонду. І саме з 2020 року до звичної назви Університету додалося слово «Протон». Протон — це позитивно заряджена частинка, а значить, це рух, поступ, світла енергія. Тож благородна мета — забезпечити безбар’єрний доступ до освіти та саморозвитку людей віком 60+ почала набирати нових обертів.
«Першими відкрив свої двері для цієї благодійної ініціативи — Уманський педагогічний університет. Ми уклали з ним меморандум, і там для своїх пенсіонерів в Умані уже проводять заняття з комп’ютерної графіки, зі смартфону», — розповідає Жанна Саврилова.
Також «Протон», аби розвивати безбар’єрний освітній простір для літніх людей, почав співпрацю з першою леді України Оленою Зеленською.
«Що ми вкладаємо в поняття безбар’єрність? Аби кожна людина віку 60+, якщо в неї є бажання, могла безкоштовно поліпшити чи здобути знання у тій галузі, яка її цікавить. І відбуватися процес навчання має (як це, власне і є в усьому світі) в гарних аудиторіях, де присутня відповідна науково-технічна база, де є викладацький склад, і аудиторії, і кабінети аудіювання, і аудіо- та відео- матеріали. Нічого, ось війна закінчиться, буде перемога, і ми обов’язково продовжимо цю роботу», — дивиться в майбутнє пані ректор.
Війна справді зламала сьогодні дуже багато планів і мрій. Торік «Протон» відкрив філіали в чотирьох регіонах: Дніпрі, Харкові, Львові, Одесі. Але у Харкові в офіс Університету ще у перші дні війни потрапив снаряд і все, що там було — техніку, меблі, навчальні матеріали, —знищило полум’я. Свої проблеми виникли і в інших регіонах, тож поки, тимчасово, офлайн-заняття там призупинили.
«Але з 1 жовтня ми починаємо в регіонах онлайн-уроки. Щодня приймаємо від 8 до 12 анкет від студентів, які хочуть спробувати навчатися в такому режимі. Особливо активний Львів. Зараз вибудовуємо графік педагогів. Поки спробуємо навчатися там онлайн, а далі буде видно», — каже ректорка.
Водночас у «Протоні» проводять анкетування, опитують, що цікавить студентів в плані інформаційних технологій, інших дисциплін. І обов’язково планують запускати нові проєкти.
А ще з 1 жовтня хочуть відновити програму, якою дуже пишаються – бізнес та підприємництво.
«За цим напрямком люди вивчали медіаграмотність, маркетинг, інноваційні технології, шахрайство в інтернеті. Фінансову грамотність на цьому курсі нашим студентам взагалі викладала Наталія Швець з Національного банку України. Наші учні були дуже задоволені!» — з гордістю розповідає Жанна Саврилова.
Загалом в Університеті, незважаючи на війну та труднощі, не хочуть знижувати встановлену раніше високу планку, адже вважають, що сьогодні просто зобов’язані зробити щасливими якнайбільше людей.
А вони справді тут щасливі – невгамовні пенсіонери-«протончики». Саме так, протончики, з любов’ю називає своїх студентів ректор: Подивіться, які вони всі заряджені, бадьорі, енергійні, завзяті. Дуже мотивовані та діяльні! Звісно, я їх не лише хвалю, а іноді можу і нагримити, бо якщо не буде дисципліни, не буде й Університету. Уявіть 1000 чоловік на різних локаціях, потрібно все контролювати. Але коли знаєш, навіщо ти це робиш, додаються нові сили. Це дуже потрібна справа».
Те, що справа ця справді шляхетна і необхідна тисячам українців, які після виходу на пенсію почуваються самотніми та суспільно ізольованими, дуже добре відчуваєш тут, в університеті, під час занять, коли потрапляєш у цю «протонівську» атмосферу позитивного руху.
Як очевидець можу засвідчити: Університет третього віку «Протон» — це не лише навчання. Це ще й про спілкування, людські відносини, взаємопідтримку.
«Я переконана, що заняття в Університеті – це справжні ліки проти старості, депресії, замкнутості у своїх проблемах. Студенти, які сюди приходять, почуваються частиною соціуму, вони тут потрібні, вони важливі. Навчання в Університеті — це не лише нові знання, навички, уміння та розвиток розумових здібностей, а й спілкування. Дивіться, скільки людей обмінюються телефонами, починають дружити, робити щось спільне. А ще — це чудові сеанси психотерапії, де багато хто піднімає свою самооцінку, вчиться мислити позитивно. Я вам скажу, що для багатьох ці заняття – справжня панацея від нудьги та самотності. Це просто чудовий задум», — щиро переконана викладачка іспанської та англійської мови Тетяна Вікторівна Безсонова.
Вона сама вісім років тому після виходу на пенсію прийшла до Університету як студентка. «А тоді одного разу захворіла викладачка з бісероплетіння, і Жанна Леонідівна запропонувала провести урок. І так пішло-поїхало, до бісероплетіння додалося макраме. Шість років я викладала саме ці дисципліни. А минулого року вирішила спробувати викладати іноземні – це моя спеціальність: колись закінчила інститут іноземних мов із червоним дипломом. Але так сталося, що ми лише кілька місяців провчилися, і загриміло 24 лютого», — згадує Тетяна Вікторівна.
Звісно, навчання довелося припинити. Наразі навчальні процеси відновлюються. «На даний момент ми навчаємось і бібліотекам. Це ті аудиторії, які доступні на сьогодні. І нам тут раді», – каже Жанна Леонідівна.
Справді, бібліотекарі дуже привітні та приязні до учнів-пенсіонерів: «Студенти наповнюють ці стіни життям», — кажуть вони.
Насправді, за словами Жанни Леонідівни, всі її студенти, незважаючи на вік, є дуже активними людьми. Вони не лише навчаються, а й активно долучаються до волонтерства: плетуть маскувальні сітки та кікімори, ліплять вареники для захисників, роблять нашим хлопцям на фронті обереги.
Цікавлюся скільки років старшому студенту. Виявляється, 87! Більше того, ця студентка-рекордсменка пробує себе у різних дисциплінах і не збирається зупинятися.
У такі моменти особливо ясно розумієш, що твоє життя залежить лише від тебе. І як ви його проведете: копаючись у своїх проблемах, сидячи перед телевізором чи на лавці біля дому, або як ці славні люди, навчаючись і пізнаючи світ, вибір лише за вами.
«Варто тільки зробити перший крок, подолати себе і сказати: «Я можу», — робить висновок Жанна Леонідівна Саврилова. — Недарма наші студенти поспішають на заняття, як на побачення, адже для багатьох це як сигнал: життя триває і має безліч перспектив».
Телефонуйте: – +380673864774,
пишіть: info@u3a.com.ua або заповнюєте заявку на сайті: https://u3a.com.ua
Як приготувати смачний кекс легко і швидко? Потрібні кілька інгредієнтів та чашка. Розповідаємо простий рецепт.
Хто може отримати тимчасові виплати від держави, в якому розмірі та куди потрібно звернутися для…
Які країни ЄС стали непривабливими для українців та скільки біженців їх залишили за місяць. Євростат…
Хто може претендувати на гуманітарну допомогу та куди звертатися для її отримання, – розповіли у…
Кому не зараховуватимуть трудовий стаж і хто може залишитися без пенсії – розповіли у Міністерстві…
Відкрито реєстрацію на отримання 10800 гривень допомоги від міжнародної організації. Хто саме може отримати гроші…