Що святкує Церква у день Преображення Господнього?

«Євангеліє розповідає про зміст свята. Христос любив Галілею – це було місце, де Він провів Свої дитинство та юність. Неподалік гори Фавор розташовані Назарет, прекрасна Йорданська долина, Галілейське море, звивистий Йордан, родючі поля, зелені гаї… Очевидно, що Христос і раніше любив підніматися на цю гору, щоб помолитися тут у тиші й на відстані від мирської суєти.

Здійснюючи сходження на гору Фавор, Він бере із собою трьох учнів – Іоанна, Петра та Якова. Учні від важкого сходження на гору втомилися і заснули. Розплющивши очі, побачили обличчя Учителя, що сяяло яскравіше за сонце; одяг же на Ньому був біліший за сніг. І з Ним розмовляли двоє людей, які давно пішли з цього світу, пророки Мойсей та Ілля… Раптом світла хмара покриває гору і чути голос Бога: «Це Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте».

Важко уявити реакцію учнів, бо до того вони не бачили Христа Спасителя таким. Вони розуміли, що Він – мудрий пророк і вчитель, але в повноті Божественної слави Його не бачили. Відображення благодаті Божої було на Його обличчі та одязі. І на свідчення всемогутності Божої, на доказ загального воскресіння – два давні пророки, Мойсей та Ілля.

Христос заборонив апостолам розповідати про побачене, доки Він не воскресне. Тому ця подія і сталася незадовго до Його розп’яття, що Христос знав про людську слабкість. Петро, який бачив Преображення і чув свідчення Бога-Отця, що Христос – Його Син, який бачив древніх пророків – навіть він тричі зречеться свого Учителя (див. Мф. 26:69-75).

Преображення Господнє – це також нагадування, що і ми покликані до цього стану через дотримання тих заповідей, які Христос нам залишив. Преображення відбувається, якщо людина виконує ці заповіді. Так, ми не гідні такого Преображення, про яке розповідає Євангеліє. Але ми знаємо з житій святих – наприклад, Серафима Саровського – що й вони, будучи людьми, мали цей особливий благодатний божественний стан. У повсякденному житті – рідко, але буває, що зустрічаєшся з людиною чистого і праведного життя. Дивишся на її обличчя, в її очі, і стає якось незручно, бо її благодатний стан, її чистота, відбита на обличчі та в очах, є ніби докором нам самим…

Суть сьогоднішнього свята – не просто в освяченні яблук, Преображення – це те, про що я сказав вище. Більше 30 років тому Господь сподобив мене служити кілька років поспіль на Преображенні Божественної літургії на горі Фавор. І ось дивна річ: і до цього дня в безхмарній Палестині обов’язково в день Преображення – хмара, що покриває вершину. Ми чуємо в прокимні, і диякон виголошує: «Фавор та Єрмон про ім’я Твоє зрадіють». Велична картина – висока гора Фавор, а за десятки кілометрів видно покриту сніговою шапкою у будь-яку пору року гору Єрмон. Внизу – долина зі звивистим Йорданом, вдалині видніється Галілейське море, тут же поблизу Назарет…

Коли сходиш на гору Фавор, то мимоволі думка підноситься до Христа. Навіть хочеться озирнутися, адже Христос тут бував… І відчуття особливого благодатного умиротворення, але й певної тривоги, бо розумієш – Він преобразився, щоб призвати нас до преображення… І в день Преображення ми повинні зрозуміти, що без труднощів, без подвигу, без молитви не може бути преображення.

«Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам грішним світло Твоє споконвічне. Молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі».

За проповіддю митрополита Феофана