Чому церква шанує княгиню Ольгу?

Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга, у святому хрещенні Олена (близько 890 – 969), походила з роду Гостомисла, за порадою якого покликані були варяги княжити в Новгороді. Народилася у Псковській землі, у селі Вибути, в язичницькій родині з династії князів Ізборських.

903 року вона стала дружиною великого князя Київського Ігоря.

Після його вбивства в 945 році древлянами-повстанцями вдова поклала на себе тягар державного служіння при трирічному сині Святославі. Велика княгиня увійшла в історію як велика засновниця державного життя і культури Київської Русі.

У 954 році княгиня Ольга з метою релігійного паломництва і дипломатичної місії вирушила до Царгорода, де з пошаною була прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним. Її вразила велич християнських храмів і зібраних у них святинь.

Таїнство хрещення над нею здійснив Патріарх Константинопольський Феофілакт, а сприймачем став сам імператор. Ім’я російської княгині названо було на честь святої цариці Олени, яка здобула Хрест Господній. Патріарх благословив новохрещену княгиню хрестом, вирізаним із цілісного шматка Животворного древа Господнього з написом: «Оновися, Руська земля Святим Хрестом, його ж прийняла Ольга, благовірна княгиня».

Після повернення з Візантії Ольга ревно несла християнське благовістя язичникам, стала споруджувати перші християнські храми: в ім’я святого Миколая над могилою першого київського князя-християнина Аскольда і Святої Софії в Києві над могилою князя Діра, храм Благовіщення у Вітебську, храм в ім’я Святої та Живоначальної Трійці в Пскові.

Преставилася свята княгиня Ольга у 969 році 11 липня (ст. стиль), заповідавши відкрито поховати її по-християнському. Її нетлінні мощі покоїлися в десятинній церкві в Києві.

За проповіддю протоієрея Олексія Безпалого