П’ятниця, 29 Березня, 2024
ГоловнаСтаттіНаші герої: як командир вертольота врятував екіпаж після влучення ракети

Наші герої: як командир вертольота врятував екіпаж після влучення ракети

Этот материал также доступен на русском языке
Екіпаж збитого російською ракетою вертольота Мі-8 вижив завдяки рішучим діям командира. Пропонуємо вам історію відважного професіонала – Романа.

Ракета відірвала гелікоптеру хвіст

У той день це був другий бойовий виліт ескадрильї Військово-Морських Сил. Колона ворожої вантажної та броньованої техніки, озброєна ПЗРК, з півночі швидко просувалася у бік Миколаєва, намагаючись узяти місто в оточення. Виконавши два пуски некерованими ракетами по супротивнику, екіпаж українського Мі-8 готувався завдати ще одного потужного удару. Гелікоптер підійшов максимально ближче до колони, набрав трохи висоти для прицілювання, але в цей момент авіатори відчули удар ззаду, і машину почало хилити в ліву сторону. Відпала хвостова балка, вертоліт спалахнув і стрімко почав втрачати швидкість і рівновагу. На роздуми – секунди… Командир екіпажу Роман якимось дивом простяг ще метрів 200 і прийняв рішення про аварійну посадку…

Це, напевно, і посадкою не можна було назвати. За словами Романа, у таких випадках: без балки, кермового гвинта – ймовірність виживання особового складу – мінімальна. Але всім смертям на зло всі три льотчики залишилися живими. І в цьому велика заслуга саме командира екіпажу, який у критичний момент не розгубився, не запанікував, а, як завжди, опинився на висоті.

Він зробив усе, щоб пом’якшити приземлення і посадив гелікоптер на шасі, а не на бік, куди так хилило після влучення в машину ракети.

Легко у навчанні, важко у бою

Роман, як і більшість українців, прокинувся на світанку 24 лютого від ракетно-бомбових ударів. Вже 26 лютого отримав перше бойове завдання. Необхідно було висадити десант для зміцнення наших позицій перед Херсоном та одночасно здійснити пуск ракет противником.

Подібних навчальних завдань раніше 33-річному офіцеру доводилося виконувати безліч. Але, як виявилось, реальні бойові вильоти сильно відрізняються від навчань. У першому випадку все набагато простіше: ти знаєш, де ціль, відстань до неї і як по ній застосовувати озброєння. А в реальному бою все набагато складніше, серйозніше та страшніше.

– У реальному бою немає імітації – все по-справжньому. У тому числі і радіолокаційні засоби супротивника, потрапивши в поле зору яких ти можеш стати метою для зенітно-ракетних комплексів супротивника. Крім цього, коли працюєш по колонах, то часто-густо ворог перебуває в русі. Пил від цього піднімається неймовірний. Тому необхідно переконатися: чи це справді чужі, а не свої, щоб помилково не відкрити «дружній» вогонь, — пояснив Роман.

26 лютого екіпаж Мі-8 після виконання завдання повернувся до місця базування. А ось на початку березня вертоліт був підбитий… Тоді вертолітники виконували завдання ланкою з чотирьох гелікоптерів, і саме Роман був провідним цієї ланки. Наблизившись до колони, українські льотчики розгледіли рашистську літеру Z та відкрили вогонь Три вертольоти добре відпрацювали та повернулися на базу, а ось один втратили…

Поранені, але живі

Але головне, що всі члени екіпажу вижили, причому не отримавши тяжких поранень.

Коли ми таким чином вимушено приземлилися, відразу наклали джгут на ногу другому льотчику, у якого, як виявилося, був перелом нижньої кінцівки. У мене під час падіння була пошкоджена нога, обгоріло обличчя та ліва рука. Бортмеханік виявився серед нас найстійкішим. Він при приземленні вдарився спиною, але міг самостійно пересуватися.

З трьох членів екіпажу Мі-8, збитого в березні Миколаївської області, зараз на лікуванні перебуває лише другий льотчик. Решта, у тому числі і Роман, – у строю! Він і надалі зосереджений на виконанні нових бойових завдань.

З охорони президента у льотчики

У дитинстві Роман серйозно займався футболом на позиції воротаря. Згодом навчався у технікумі харчових технологій, проходив термінову службу в Роті почесної варти елітного Президентського полку, беручи участь в урочистостях з нагоди державних свят, церемоніях зустрічі високопосадовців іноземних держав та забезпечуючи проведення військових парадів.

Саме під час одного з таких парадів, за участю військової авіації, Роман підняв очі до неба, і не відриваючи погляду, спостерігаючи за тим, як кружляли та виконували постаті вищого пілотажу льотчики-майстри. Він так захопився, що врешті-решт вирішив стати військовим льотчиком.

Після термінової служби Роман чотири роки навчався у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба. За роки своєї військової служби офіцер налітав сотні годин і опанував багато типів вертольотів, серед яких Мі-8, Мі-14, Ка-27, Ка-226.

А нині у його житті нове тяжке випробування – безжальна війна, яка вже залишила свої рубці на тілі Романа. А ще має велике бажання знищувати ворога, повернутися додому з Перемогою, обійняти дружину та семирічного сина і зробити все можливе, щоб не окупанти, а українці вирішували, в якій країні їм жити і яку країну будувати. І щоб реалізувати цю мрію, вона за ціною не постоїть!

В’ячеслав Діордієв

На знімку: військовий авіатор Роман.

 

Нове на сайті

купити ноутбук Львів, ціни в Україні