Відповідає митрополит Антоній (Паканич):
«Іноді ми не помічаємо численних приводів для радості й вдячності, які є навколо нас. Як і не помічаємо відвертих чудес.
Безумовно, важко радіти, коли всюди катастрофи і лихо. Але, як відомо, практично не було жодного покоління, яке не зіткнулося б з війнами або катаклізмами. І при цьому життя тривало.
Потрібно вчитися жити і радіти всупереч труднощам, які приходять постійно в наше життя. Це можливо, тільки будучи зосередженим на головному. А головне для людини – спасіння душі. Решта – лише тло, не більше.
Дуже часто саме тло ми висуваємо на перший план, ось тоді і відбувається перекіс, неправильне ставлення до того, що відбувається, підміна справжньої реальності на фальшивку.
Все головне в нашому житті незмінне, які б бурі та вітри не піднімалися. Наша реальність є життям у Христі. Господь – центр і сенс життя. З Ним нічого не страшно, все можна подолати. Втрачаючи зв’язок з Богом, ми залишаємось одні, як би багато людей нас не оточувало. Порятунок від самотності, страхів та туги – лише у Богові. Він є джерелом натхнення і радості. Жодне спілкування або земні блага не можуть нам цього дати.
Господь поєднує видимий світ і світ Небесний, живих і мертвих, Церкву земну і Церкву Небесну. Тільки Він знає той маршрут, яким ми можемо увійти у Вічність. Тільки Він може відкрити нам рятівні двері й допомогти стати безсмертними.
Будь-які випробування – це зайвий привід згадати про Бога, Його милосердя та славу, довіритися Йому. Немає нічого благостнішого і прекраснішого для людини, ніж дотримуватися Його Святої волі. Беззастережне наслідування Спасителя – вершинне блаженство і, можливо, прояв найвищого зв’язку Бога і людини тут, на землі.
Життя – мить, яка готує нас до прекрасного і нескінченного життя у Христі. Не треба ж це життя ускладнювати і ставити інші завдання. Треба просто жити з Богом!
