Чи правда, що собака – це нечиста тварина?

Відповідає протоієрей Володимир Пучков:

Іноді спроба відповісти на одні запитання призводить до появи інших. Так, варто лише згадати про те, що я собачник, як мене одразу починають запитувати про те, чи дійсно християнину можна тримати вдома собаку? На моє зустрічне запитання, чому б, власне, й ні, всі як один відповіли: адже собака нечиста тварина, як вона може перебувати в освяченому приміщенні?

Я, зізнаюся, задумався. Двадцять років, незалежно від місця мого служіння та умов проживання сім’ї, у нас вдома живуть собаки. Зараз, наприклад, їх дві: одна кімнатна, друга дворова, між тим і вона не проти час від часу заскочити у будинок і повалятися в їдальні в ногах у дружини. І жодного разу за ці двадцять років мені й на думку не спадало, що ця добра, тямуща і віддана Божа тварина з якоїсь причини може вважатися нечистою, а її присутність у домі якимось чином оскверняти житловий простір…

Не без того, як і будь-яка людина, яка регулярно читає Писання, я добре обізнаний про поділ тварин на чистих і нечистих, який існував у старозавітні часи і досі існує серед юдеїв. Проте поділ цей стосується винятково гастрономічного аспекту. Простіше кажучи, чисті тварини в їжу дозволені, а нечисті – ні. Але такий поділ нас взагалі не стосується. Якщо пам’ятаєте, апостоли, вирішуючи, чи потрібно розповсюджувати приписи Мойсеєвого закону на язичників, що звертаються до Христа, вирішили «не покладати… бiльше нiякого тягаря, крiм цього не­обхiдного: утримуватися вiд iдо­ложертовного, i крови, i задушенини, i блуду i не робити iншим того, чого собi не бажаєте» (Діян. 15:28–29). Таким чином, чисті та нечисті тварини існують лише в чужих релігійних традиціях, у тому ж юдаїзмі чи ісламі, наприклад. Для нас же, християн, усі тварини – Божі створіння, і чистих чи нечистих серед них немає.

Отже, як бачимо, на підставі Святого Писання заборонити християнину тримати вдома собаку не можна. Чи має щось проти собак церковна традиція? Існує правило Маконського Собору 843 року, що говорить: «Єпископ нехай не тримає біля свого будинку великих собак». Однак ніяку особливу собачу нечистоту це правило на увазі не має. Тут мова про те, що великі сторожові пси перешкоджають єпископу бути доступним, тільки й всього. При цьому примітно, що правилом забороняється тримати собак саме біля будинку, а ніяк не всередині.

Можна також згадати чин освячення храму «коли пес трапиться», що мав поширення в давньоруській церковній практиці. Проте і тут навряд чи можна говорити про те, що присутність собаки оскверняє святиню. Просто собака, як жодна інша тварина, мала шанси скочити до храму. Стародавні міста, як і сучасні наші, були багаті на бродячу звірину і, як і зараз, серед бродячих тварин собаки переважали. Крім того, собак використовували на полюванні, тримали в сторожових цілях, тоді як, наприклад, коти хіба що мишей по коморах ловили. Міг собака заскочити в храм, от і склали відповідний чин.

З урахуванням вищесказаного впевнено заявимо: християнинові можна тримати собаку хоч у дворі, хоч у будинку, хоч у власній спальні. Немає в цьому ніякого гріха, і житло від собачої присутності не оскверняється. Більше того, в сім’ях з дітьми наявність тварини здатна навчити дітей співчуття, турботі, відповідальності куди швидше і надійніше, ніж нотації дорослих. І це не кажучи про те, що з собакою необхідно регулярно гуляти, що в наш час може суттєво скоротити час, який проводить дітвора у «всесвітній павутині».

Джерело: портал «Православне життя»