Відповідає Андрій Музольф, викладач Київської духовної семінарії:
«Носіння православними священиками борід – звичай, що сягає ще часів Старого Завіту. Так, у Книзі Левіт сказано: «І сказав Господь Мойсеєві: оголоси священикам, синам Ароновим, і скажи їм… Вони не повинні голити голови своєї та підстригати краї бороди своєї…» (Лев. 21:1–5).
Подібне розпорядження пояснювалося насамперед тим, що за часів пророка Мойсея гоління борід входило до переліку траурних обрядів язичників. Православні ж священики прийняли традицію відрощувати бороди на знак наслідування зовнішнього вигляду Ісуса Христа, Який, як бачимо це на іконах, також носив бороду.
Традиція римсько-католицьких священиків голити бороди пояснюється деякими апологетами тим, що гладке, поголене обличчя – це символ святості, перемога над тілом і наслідування Ангелів, які на іконах зображуються безбородими. Історично ця традиція має дещо інше пояснення: за часів поширення християнства в Європі борода була невід’ємним атрибутом варвара, і щоб якось відрізнятися від «неосвічених» варварів, християни Заходу стали голитися. Однак подібна традиція зовсім не була безальтернативною, і тому навіть серед Римських Пап ми можемо зустріти тих, хто носив бороду, наприклад: Юлій ІІ, Климент VII, Павло ІІІ, Юлій ІІІ, Марцел ІІ, Павло ІV, Пій ІV, Пій V.
Цікаве ставлення до бороди виражено у ранньохристиянській літературній пам’ятці «Постанови святих апостолів». У ній наказується таке: «Не повинно на бороді псувати волосся і змінювати образ людини всупереч природі. Не оголюйте, каже закон, борід ваших. Бо це Творець Бог зробив потрібним для жінок, а чоловікам визнав Він непристойним. Ти ж, що оголюєш бороду свою, щоб подобатися, як той, хто чинить опір закону, мерзенний будеш у Бога, що створив тебе за образом Своїм».
Таке ставлення до бороди – як одного з елементів образу Божого в людині – стало, до речі, однією з причин відмови багатьох чоловіків виконати указ про брадобриття, виданий Петром I. Старообрядці, наприклад, досі вважають, що без бороди неможливо потрапити до Царства Небесного і забороняють входити до церкви голеній людині, а якщо старообрядець, який живе «в миру», голився і перед смертю в цьому не покаявся, його ховають без дотримання похоронного обряду.
Подібне ставлення до образу Божого, як ми розуміємо, не зовсім відноситься до зовнішнього вигляду людини, оскільки образ Божий, на думку більшості святих отців, полягає в здатності людиною відображати в собі Божественні досконалості, такі як розум, безсмертя, здатність до творчості тощо.
У сучасній практиці і православні, і католицькі священики можуть однаково як носити бороду, і бути безбородими. На жаль, у нашому суспільстві склалася така думка, що якщо священик не носить бороду або стриже її, то він є прихильником якогось прогресивного руху і, отже, порушником стародавньої церковної традиції, а тому довіра до такого священика помітно невиправдано слабшає. Але в той же час ми повинні пам’ятати, що носіння бороди – це не статутне розпорядження, тому її відсутність зовсім не є канонічною перешкодою для священнослужіння».
