Що робити, якщо близька людина стала жертвою неправдивої інформації?

Відповідає митрополит Антоній (Паканич):

«Ні для кого не є секретом, що у дні великих тягарів випробуванню піддаються і людські стосунки. У запалі ми часом відчуваємо себе носіями правди і готові словесно знищити будь-кого з нами незгодного, навіть якщо це дуже близька нам людина.

Але людські стосунки такі крихкі, такі вразливі. Їх легко зруйнувати і дуже важко відновити.

Однак що робити, якщо близька людина справді неправа? Якщо вона стала жертвою неправдивої інформації, якщо її свідомість перевернута з ніг на голову?

Буває й таке. Потрібно згадати, що це наша близька, рідна людина. Навіть якщо вона сто разів помиляється, навіть якщо каже жахливі речі, ми ж розуміємо, що це лише тимчасове затемнення, що суть цієї людини інша. Так вже склалося, що не кожен здатний тверезо міркувати або контролювати себе в моменти стресу, залишатися стриманим під час паніки, відрізняти правду від ретельно замаскованої брехні.

Придивімося до себе: чи завжди ми були на висоті нашого життя? Чи завжди діяли безпомилково та бездоганно? А може, навпаки – приймали брехню за правду, використовували подвійні стандарти в оцінці тих чи інших подій, прикривали слушними приводами власні не найкращі рухи душі? На жаль, будь-якій людині в цьому грішному земному житті, навіть святій, властиво помилятися.

А тепер уявімо, що після наших помилок усі раптом перестали спілкуватися з нами. Страшно навіть уявити таку ситуацію.

Усвідомлення власної слабкості, визнання своїх помилок і недуг добре тим, що дозволяє нам іншими очима поглянути на тих, хто зараз робить помилку. Так, людині властиво помилятися, але людині властиво і виправляти свої помилки.

Головне, не застрягти у хибному почутті власної правоти та непогрішності. І це стосується насправді усіх.

Тому закликаю бути добрішими, терпимішими і бережливішими одне до одного. Не задирати ближніх, не провокувати розбрат. Якщо назріває конфлікт, який ми не в змозі погасити, краще відійти убік і помолитися про розуміння ближнього і нас самих. Адже молитва часто сильніша за усі слова. І навіть там, де, здавалося б, розірвано всі родинні та дружні зв’язки, залишається зв’язок молитовний – зв’язок із Богом. А Господь у Своєму невичерпному милосерді здатний налагодити все і об’єднати всіх, хто був розділений людськими помилками, гріхами та пристрастями».

За матеріалами сайту «Православне життя»