Відповідає Андрій Музольф, викладач Київської духовної семінарії:
«Лавки та місця для сидіння є не тільки в католицьких храмах, а й у православних – в останніх вони не впадають у вічі, тому що розташовані не по центру храму, а вздовж стін (у грецькій традиції крісла називаються «стасидіями»).
Крім того, православне богослужіння має навіть певні молитви, під час яких, згідно зі Статутом, дозволяється сидіти (кафізми та седальни).
Але чи доречно людині, сидячи, звертатися до Бога? Одного разу апологет Стародавньої Церкви Тертулліан сказав: «Непристойно сидіти в присутності і перед тим, кого боїшся і шануєш, а тим більше безбожно сидіти перед лицем Бога живого, якого чекають і Ангели зі страхом і трепетом».
На противагу наведеній цитаті варто згадати слова сучаснішого нам святого, святителя Філарета, який любив повторювати, що в храмі краще сидіти і думати про Бога, ніж стояти і думати про ноги.
У молитві головне – наше внутрішнє налаштування, те, з яким серцем ми стоїмо перед Богом.
Таким чином, стояти за богослужінням або сидіти – особиста справа кожного, залежно від того, наскільки йому це дозволяють фізичне здоров’я та совість».
Нагадаємо, ми розповідали про те, як чинити, якщо знайшли втрачений кимось хрестик.
