Війна в Україні: захист українського неба – міфи та реальність

Заступниця міністра оборони Ганна Маляр розповіла про реальну ситуацію на фронті та захист українського неба. На жаль, багато українських та іноземних ЗМІ публікують некоректну інформацію про ситуацію в небі України, а також про підтримку України нашими союзниками.

«Поки український народ захищає свою державу від російської агресії, ми просимо журналістів усіх країн бути уважними та не підтримувати російську армію шляхом розповсюдження недостовірної інформації», – наголосила Ганна Маляр.

Міф : Успіхів України на землі достатньо для перемоги

Правда : Перевага у повітрі – вирішальний фактор у цій війні. Контроль у повітряному просторі відігравав ключову роль у всіх війнах часів Другої світової війни. Домінування в повітрі – це швидке і точне завдання ударів по військах противника, центрам його логістичного забезпечення та іншим важливим об’єктам, це дуже потужна вогнева підтримка власних наземних військ і морських сил.

Міф : Українські Повітряні Сили мають зброю для ефективного захисту країни від Росії.

Правда : Російські ВКС суттєво перевершують українські та мають доступ до більш сучасних радарів та ракетних технологій. Повітряні сили ЗС України не можуть повністю закрити небо над Україною та досягти переваги над Росією у повітрі. Російські ВКС значно перевершують українські ПС у кількості та передових технологіях. Через цей дисбаланс між військово-космічними силами Росії та України, Повітряні сили ЗС України від початку війни терміново звернулися з проханням до західних партнерів про надання більш сучасних винищувачів та засобів ППО. Повітряні Сили теж зазнають втрат, дедалі більше техніки знищується російськими військами, чи вона ламається у процесі експлуатації, ця потреба стає дедалі насущнішою.

Міф : «Стінгери» чи інші ПЗРК компенсують нестачу техніки Повітряних Сил України.

Правда : Для успішного протистояння в небі російської авіації (в т.ч. крилатих ракет) Україні необхідні і винищувачі, і зенітні ракетні комплекси середнього та далекого радіусу дії. Портативні системи ППО, такі як Stinger, мають обмежений радіус дії (до 5 км) та функціональність і не можуть компенсувати відсутність сучасних винищувачів та зенітних ракетних систем середньої та великої дальності. Безпілотники-камікадзе призначені для поразки наземних цілей і також не можуть протистояти російським літакам та ракетам.

Міф : США та НАТО надають Україні необхідну зброю. Союзники роблять усе можливе, крім безпосередньої участі у війні.

Правда : На сьогоднішній день наші союзники не відповіли на наш заклик про надання коштів ППО (винищувачів та ЗРК). Ми не отримали озброєння, необхідне нам для захисту нашого неба та перемоги, крім уже наданих переносних зенітних ракетних комплексів малого радіусу дії. У небі найбільше потрібні винищувачі. За цих умов Повітряним Силам достатньо було F-15 та F-16 покоління 4+, на яких українські пілоти зможуть літати вже після 2-3 тижнів навчання. На відміну від радянських МіГ-29, ці винищувачі оснащені найкращими технологіями, що використовуються супротивником, у тому числі сучасними радарами та ракетами. Наземні системи ППО зможуть запобігти авіаударам і ракетним ударам. Росія випустила понад 1000 балістичних та крилатих ракет та скинула сотні тонн некерованих бомб на міста та села України. Більшість із них можна було б перехопити, якби українське небо було захищене необхідною кількістю сучасних систем ППО. В даний час Україна має в своєму розпорядженні зенітні ракетні комплекси великої дальності С-300 (SA-10) і систему протиракетної оборони середньої дальності Бук-М1. Однак це застарілі системи радянської епохи, які набагато гірші за російські, такі як С-400 та інші. Для ефективного захисту українського повітряного простору найефективнішими були б системи Patriot (США) або дешевші та мобільні системи NASAMS (Норвегія). Втім, додатково Україна не відмовилася б і від радянських систем С-300, Бук-М1, які також зараз ефективні у боротьбі з противником.