“Ах, Марітана, моя Марітана…”

У 1844 році відомий французький актор Фредерік Леметр звернувся до драматургів та авторів водевілей Філіпа Дюмануара та Адольфа д’Еннері з проханням написати для нього музичну комедію за мотивами драми Віктора Гюго «Рюї Блаз».

Автори були добре відомі та улюблені парижанами, а Дюмануар ще й багато років очолював театр «Вар’єте». Тож чи варто дивуватися, що прем’єра нової оперети пройшла з великим успіхом. Крім того, глядачам сподобалися всі пісні, які прозвучали зі сцени та були написані самими драматургами, у тому числі й «Маритана».

Незабаром оперета стала відома і поза Франції. Наприклад, у Російській імперії глядачів познайомили з історією танцівниці Марітани та благородного, але бідного дона Сезара ще у 1856 році, коли спектакль пройшов на сцені Малого театру.

А через сто років, 1957 року, було знято фільм-виставу. Головну роль вуличної танцівниці Марітани там виконала відома балерина Ольга Заботкіна, дружина поета-пародиста Олександра Іванова. Музику до пісень для фільму-вистави написав композитор Георгій Свиридов.

Пізніше, коли у 1989 році зняли новий фільм на той самий сюжет, де головну роль зіграла Ганна Самохіна, оригінальні пісні Дюмануара та д’Енері у фільм чомусь не увійшли.

Ще пізніше пісню «Маритана» стали виконувати зі сцени багато співаків як окремий твір, а найвідомішим її виконавцем став Муслім Магомаєв. А ось її зв’язок із музичною комедією французьких драматургів поступово забулася.