Влітку у нас є можливість вводити до свого раціону овочі, фрукти і різноманітну зелень, а от у холодну пору року ми цього позбавлені, звичайно, якщо не брати до уваги те, що продається в супермаркетах. Але при бажанні навіть взимку можна збирати вітамінний урожай – не з грядки на городі, а зі звичайного підвіконня, на якому можна виростити мікрозелень.
Що таке мікрозелень? Це молоденькі сходи овочів і пряних культур, які готові до вживання вже через тиждень після проростання насіння. Мікрозелень – це природне джерело вітамінів, мінеральних речовин, ферментів і амінокислот. Вони необхідні для всіх видів метаболізму, підвищення захисних сил організму, хорошого травлення. А ще мікрозелень допомагає боротися з зайвими кілограмами, уповільнює процеси старіння. Всі ці корисні речовини у великій кількості містяться саме в молодих зелених паростках. Для отримання мікрозелені висівають насіння найрізноманітніших рослин – від салатних зеленних і овочевих (портулак, крес-салат, гірчиця, шпинат, брокколі, рукола, ріпа, буряк) до бобових (соя, горох, боби, сочевиця) і навіть зернових (пшениця, овес, гречка). Кожна з цих рослин містить свій унікальний склад мікроелементів. У їжу вживають перші сходи, коли у рослини ще не з’явилися перші справжні листочки або їх не більше двох. Час – приблизно через 5-7 днів після посіву насіннєвого матеріалу. Саме в такій зелені міститься найвища кількість поживних речовин.
Мікрозелень в домашніх умовах нічим не обробляють, вона не пошкоджується і не змінюється механічною або термічною обробкою. Щоб із сухого зернятка з’явився паросток, потрібні умови: вологість, природна аерація і відповідна температура.
До речі, для отримання мікрозелені використовують насіння, яке не обприскується хімічними речовинами. Саме це відрізняє його від звичайного насіння, яке ми висіваємо на своїх овочевих грядках. Мікрозелень вирощують двома способами: без землі (гідропоніка) і класичний варіант, коли насіння висівають у ґрунт. Для вигінки мікрозелені найчастіше використовують верховий торф. Це продукт розкладання відмерлих частин дерев і моху. Вирощена на ньому мікрозелень має яскравий, насичений колір і смак, але в цьому випадку не слід допускати надмірного перезволоження ґрунту, інакше рослина згниє. Можна приготувати ґрунт самостійно: торф, біогумус, перегній і родюча земля з городу. Саме на такому субстраті паростки будуть мати кращі смакові якості. Ще однією живильною основою, а також заміною ґрунту є вермикуліт, кокосове волокно, мінеральна вата, волокнисті килимки з сіна джуту, льону. При тривалому використанні субстрату для гідропоніки його хімічні та фізичні властивості погіршуються. Це негативно позначається на культивованих рослинах. Тому поживну основу треба періодично міняти.
Щоб паростки не вражалися цвіллю, їх потрібно вирощувати в посудинах з дренажними отворами для відведення зайвої води. У домашніх умовах використовують горщики, лотки, іншу тару або спеціальні пророщувачі. Вони зручні і прості у використанні. Це звичайний контейнер з кошиком, на дно якого поміщають насіння. У нього наливають воду до рівня цього кошика. Тару закривають і ставлять у тепле місце, аж поки проклюнеться насіння. Потім кришку прибирають геть і поміщають рослини на підвіконня. Воду раз на добу потрібно міняти.
Пророщувачі мають у комплекті спеціальний міні-насос для збагачення рослин киснем. Варто відзначити, що концентрація корисних речовин у кожній рослині своя. Так, наприклад, молода розсада червонокачанної капусти відрізняється високим вмістом вітаміну C, а паростки кінзи і сочевиці багаті на вітамін Е. Іноді відмінності у складі речовин досить істотні (в 15-20 разів). Тому бажано саджати на мікрозелень хоча б кілька сортів.
Технологія вирощування мікрозелені досить проста. Рослинам не потрібне підживлення, бо насіння або зерно має великі внутрішні резерви і цілком здатне простимулювати ріст сіянця висотою 5-8 см. Для досягнення хороших результатів послідовно роблять так: у посудину поміщають ґрунт або джутову підкладку. Поживний субстрат зволожують теплою водою. Заздалегідь замочене на один-два дні насіння рівномірно розподіляють по всій площі. Дрібне насіння сіють сухим.
Всю поверхню ще раз злегка збризкують водою. Зверху притискають насіння так, щоб прилягання його до субстрату було досить щільним. Таким вантажем може бути ще одна посудина з мікрозеленню. Однакові контейнери зазвичай ставлять один на другий. Стелажну стопку щодня поливають водою через верхній контейнер, щоб волога опустилася вниз. Після проростання насіння посудини розставляють в окремі піддони, злегка поливають водою і ставлять на світло. Після появи в контейнері перших справжніх листків збирають урожай, зрізаючи ножицями ніжні паростки. Найчастіше для отримання вітамінної зелені вирощують капусту червонокачанну, амарант (щириця), дайкон, броколі, кінзу, крес-салат.
Мікрозелень здатна повертати людям здоров’я, красу і молодість.
Читайте також:
Ці м'які ароматні булочки, що немов тануть у роті, швидко завоювали серця гурманів по всьому…
Благодійний фонд "Право на захист" проводить збір даних на отримання фінансової допомоги від УВКБ ООН.…
Кожен український водій під час водіння автомобіля зобов'язаний мати при собі певні документи. Ігнорування цього…
Мешканцям одного з українських регіонів надають допомогу у вигляді безплатних наборів із продуктами. Допомогу отримає…
Росія вночі запустила по Україні крилаті ракети. Українські воїни активними діями завдають окупаційним військам втрат…
Дуже часто українці незадоволені розміром своєї пенсії та сумніваються, чи правильно її пораховано. Як можна…