На неділю 22 червня очікувалося стільки культурних заходів, що напередодні був зібраний весь особовий склад обласного управління та одинадцяти міських відділків міліції. Вихідний день скасовувався, для забезпечення порядку в місті наказано було всім бути напоготові. Хто міг припускати, що переживання з приводу чергування у вихідний через кілька годин здадуться такою малістю.
Так в Одесі починалася війна
Ось як згадує ранок 22 червня комісар міліції III рангу у відставці, тодішній начальник управління міліції Одеської області Олександр Кузьменко:
«На світанку 22 червня мене розбудив телефонний дзвінок. У той же момент я почув, що до будинку під’їхала машина. У слухавці впізнав голос начальника Управління НКВД по Одеській області Малініна:
– Швидше приїжджайте до управління, машину за вами послано!
– Що сталося, Леоніде Андрійовичу?
– Війна! Німеччина напала на Радянський Союз. На кордонах йдуть бої …»
Нарада в кабінеті Малініна тривало недовго. Щойно були визначені завдання одеської міліції в період воєнного часу, як над Одесою з’явилися німецькі бомбардувальники. Вони скинули кілька бомб на мирне місто. В одному з районів був зруйнований великий житловий будинок.
На жаль, крім тих людей, які співчували і допомагали постраждалим, відразу знайшлися і любителі легкої наживи – грабіжники і мародери зліталися на горе людей, як стерв’ятники. Негайно на місце прибула група працівників міліції. Вони не тільки допомагали в розчищенні ділянки, а й стежили за порядком і не давали розгулятися тим, хто прагнув «нагріти руки» на чужій біді.
Одного разу під час нічної бомбардування – а німці виявляли з настанням сутінків особливу активність – постраждав музей Пушкіна. Оперативна група міліції займалася порятунком експонатів музею. В цей час на готель «Червоний» (нині «Брістоль») впала запальна бомба, почалася пожежа. Скориставшись метушнею, грабіжники проникли в готель і почали набивати валізи. Набравши скільки могли – по дві валізи на кожного – чорним ходом вони вислизнули у двір, розраховуючи в загальній плутанині залишитися непоміченими, але тут же були затримані працівниками міліції першого міського відділку.
Не гребували злочинці і малою наживою. Під час повітряної тривоги, коли одесити ховалися в укриттях, вони проникали у спорожнілі квартири, грабували, забирали все більш-менш цінне.
Саме тоді за допомогою груп громадського ладу були організовані цілодобові чергування біля кожного під’їзду кожного житлового будинку, посилена постова і патрульна служба міліції. Патрулювали на машинах, вночі в місті можна було побачити кінні роз’їзди, які не покидали свій пост і під час повітряної тривоги.
За свідченням Олександра Кузьменка, в період з 22 червня по 15 жовтня 1941 року було затримано за мародерство 78 осіб, за спекуляцію заарештували 419 осіб, за крадіжки – 116. Крім того, правоохоронці виявили майже 1,3 тисячі дезертирів і більше 3 тисяч «ухильників». Понад дві сотні людей потрапили до в’язниці за контрреволюційну агітацію. Не дрімали шпигуни і диверсанти, вони використовували для підривної діяльності кожну нагоду, – розповідає зберігач фондів музею Головного управління Національної поліції в Одеській області Світлана Кривчук-Новак.
Сімдесят три дні оборони: з 5 серпня по 16 жовтня
5 серпня почалася героїчна оборона Одеси. У перші дні облоги був створений оперативний загін міліції в кількості 1200 чоловік. Завданням загону була ліквідація дрібних груп супротивника, а таких спроб диверсійних проникнень в місто траплялося чимало.
***
В ту ніч йшла звичайна перевірка пікетів. Міліцейський загін, під’їхавши до Аркадійський парку, залишив машину, люди вирушили до посту. В цей час пролунали постріли, звук ішов з моря, перевіряльники побігли до узбережжя і там знайшли пікет. Старший пікету доповів про затримання трьох німців, що пристали до берега на гумовому човні. Диверсанти були одягнені у форму радянських моряків, озброєні пістолетами, мали дві портативні рації, ракети та вибухівку. Затримані під посиленим конвоєм були відправлені до управління.
***
Пізно вночі Олександрові Кузьменку повідомили по телефону, що в районі четвертої станції Великого Фонтану зафіксовано висадку повітряного десанту. Подібні повідомлення надходили часто, бувало, що вони не підтверджувалися, але відреагувати було необхідно. Вислали групу міліціонерів. Через деякий час прибув мотоцикліст з донесенням від старшого групи. Він повідомляв, що десант не виявлений, але недалеко від трамвайної лінії знайдено міни уповільненої дії, спущені на парашутах. Очевидно, їх і сприйняли за людей. Фашисти часто скидали такі міни на трамвайні лінії, де-небудь на околиці міста. В результаті гинули люди, порушувався транспортний рух. Цього разу жертв не було, на місце диверсії прибули сапери, міни були знешкоджені.
***
Оперативний загін чергував вдень і вночі в повній бойовій готовності – і відпочивати їм не доводилося. Так, у глуху осінню ніч надійшло повідомлення про те, що на вулиці Ніжинській з порожнього багатоповерхового будинку передаються якісь світлові сигнали. На місце відразу виїхала оперативна група на чолі з начальником карного розшуку М. М. Пухальським, два великих будинки були блоковані і оглянуті, але диверсанти не виявлені. Почався артилерійський наліт. Було вирішено блокування будинків не знімати, а вранці ще раз їх перевірити.
На світанку загін знову вийшов на пошуки. Оглянули всі поверхи, підвали, горищні приміщення, але нікого не знайшли. Тоді перевірили порожню будівлю на протилежному боці вулиці і тут, в одному з підвалів, побачили гітлерівців, що спали на ліжках. При них була портативна рація, ракети, пістолети та інше шпигунське спорядження. Німці були одягнені в цивільне, один з них добре знав російську мову. Ворожих коригувальників передали до штабу Приморської армії.
Жовтень 1941 року: відступ з Одеси
Незабаром в місті було введено карткову систему, що тут же дало сигнал спекулянтам і шахраям. У постачальницьких організаціях почалися розкрадання, але їх швидко розкрили.
Настав той трагічний день, коли було оголошено про відступ регулярних військ. Стало відомо, що міліція буде йти з Одеси з останніми частинами армії, а до цього треба було зробити вигляд, що міліцейські частини далі несуть свою службу – і навіть у посиленому режимі. Посилення патрульної служби в місті було покликане маскувати евакуацію, вводити в оману фашистську розвідку. Щоб постові і регулювальники були помітнішими, їм видали білі рукавички, а замість касок – формені кашкети.
15 жовтня головні сили Одеського оборонного району почали відхід з фронту. До кінця дня з міста зняли патрульних і постових. На той час були повантажені на транспорт головні сили військ, які обороняли Одесу, невеликі підрозділи прикриття прибули до порту після півночі.
Олена Антонова
Фото і документи надані музеєм Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Тільки факти
За героїчну оборону з 5 серпня по 16 жовтня 1941 років Одесу було удостоєно звання «Місто-герой».
22 грудня 1942 року Президія Верховної Ради СРСР заснувала медаль «За оборону Одеси». Всього медаллю «За оборону Одеси» нагороджено близько 30 тисяч осіб.
