Чим небезпечне мимовільне кліпання?

У яких випадках слід турбуватися, розповіла невролог вищої категорії, заступник головного лікаря дніпровської міськлікарні №5 Наталія Гомоненко.

Жінки хворіють частіше

Блефароспазм – це захворювання, при якому відбувається мимовільне і стрімке скорочення кругового м’яза очного яблука, в результаті чого змикаються повіки. Неконтрольоване моргання і зажмурювання може виникати як на обох очах, так і тільки на одному. Симптоми блефароспазму частіше проявляються у пацієнтів, яким понад 50 років, причому жінки стикаються з цією проблемою майже в три рази частіше за чоловіків. Іноді зустрічається вроджена форма патології.

Захворювання має тенденцію до поступового прогресування, моргання згодом стає частішим та інтенсивнішим. В результаті мимовільне змикання повік може призвести до порушення зору.

В цілому блефароспазм маловивчений і погано піддається лікуванню.

Причини проблеми

Причини виникнення захворювання поки що точно не встановлені. У більшості випадків воно вважається ідіопатичним, тобто виникає без видимої причини.

Іноді блефароспазм буває вторинним і розвивається як наслідок неврологічного розладу, хвороби Паркінсона, інфекційних захворювань, блефариту (запалення повік), трихіазу (вії, що росте всередину), черепно-мозкової травми або травми очного яблука. Спровокувати виникнення патології здатні і виражений синдром сухого ока, тривале вживання деяких ліків, інтоксикація організму різними хімічними речовинами. Додатковими факторами ризику виступають стрес, фізичне і психічне перенапруження, порушення сну. Вважається також, що блефароспазм частіше виникає у людей, робота яких пов’язана з підвищеним навантаженням на очі, а також у жителів південних регіонів з високим рівнем сонячного випромінювання.

Тривожні симптоми

Основний симптом блефароспазму – це мимовільне моргання і заплющення очей. Спазми можуть виникати або посилюватися при втомі, хвилюванні, під час читання, перегляду телевізора, під впливом яскравого світла або холодного вітру.

При цьому судоми м’язів бувають короткими або тривалими, іноді вони викликають не заплющення, а звуження повік. У важких випадках пацієнти після зажмурювання довго не можуть розплющити очі. При цьому спазми зазвичай зникають уві сні, слабшають після вживання алкоголю і під впливом гіпнозу.

Супутніми симптомами патології можуть бути рясна сльозотеча, печіння і свербіж в очах, порушення відтоку слізної рідини. Первинний блефароспазм може супроводжуватися мимовільними рухами шиї, голови або рота, які також зникають під час сну.  

Характерною є для блефароспазму і спонтанна ремісія: прояви захворювання можуть самі собою цілком зникнути на місяці або навіть роки.

Діагностика та лікування

Блефароспазм, як правило, діагностується на підставі скарг пацієнта і об’єктивних проявів хвороби. Іноді призначається електроміографія, МРТ або КТ головного мозку, щоб виявити основне неврологічне захворювання або виключити його. Можуть знадобитися консультації кількох фахівців: офтальмолога, невролога, стоматолога.

Основний метод лікування блефароспазму – це локальні ін’єкції ботулотоксину типу А в круговий м’яз ока, які на деякий період часу знімають спазм, дозволяючи пацієнтові повернутися до звичного способу життя. Потім процедуру доводиться повторювати (в середньому – раз на декілька місяців).

Іноді призначається медикаментозна терапія (але в більшості випадків вона вважається малоефективною), а також хірургічне втручання (блефаропластика, розсічення «проблемних» м’язів).

Допоміжними заходами, які приносять тимчасове полегшення і зменшують частоту зажмурювань, вважаються прийоми релаксації, легкий масаж обличчя та повік, спів, свист, позіхання, концентрація на розмові, швидка ходьба.

Ірина Лебединець

Нагадаємо, раніше ми розповідали, яку зарядку треба робити в літньому віці.