Де ставити наголос?
Власне, з назвою відбулося все точно так, як і з однойменною площею, від якої вулиця Тираспольська бере початок. А от звичний наголос на третьому складі – це наш з вами одессізм, правильний наголос – на другому, як і місто Тирасполь, але так в Одесі краще і не вимовляти: вас будуть намагатися «виправити».
Починається від площі, а тягнеться вулиця до Старопортофранківській (майже Молдаванка). Тираспольська – абсолютно пряма і «ясна». А ще порівняно з багатьма іншими вулицями в центрі міста примудрилася створити у своєму сьогоднішньому вигляді і таблично-вказівну однаковість. І головне, мабуть: старі будинки на ній (за рідкісним винятком) перебувають у відносному порядку: їхні фасади – немов приклад збереженої спадщини. Тому кожен облуплений шматок чи того ж фасаду, чи балкона відразу впадає в очі.
Вулиця з діловим ухилом
Взагалі Тираспольська – вулиця порядна (від слова «порядок»), навіть, мабуть, сувора, що і намагаються сьогодні одесити змінити настінним живописом.
А все тому, ймовірно, що в 2007-2008 роках вулиця була реконструйована, будинки відреставровані, проїжджа частина розширена, по-новому заасфальтована, тут з’явилися і нові комунікації, і зелені насадження.
Щоправда, з деревами на Тираспольській все складається на сьогодні не найкращим чином. Їх тут мало. Тому в жарку пору року ви повною мірою відчуєте, що це таке – літня одеська спека.
Вулиця з діловим ухилом: поспішає народ у своїх справах, всі перші поверхи займають магазини та інші заклади. Багато продуктових магазинів по дорозі вам зустрінеться, один з них розчулив назвою «Съешь-ка, поешь-ка», інший заклад – простотою і чіткістю назви – «Кум». Або що-небудь серйозніше: наприклад, «Центральна гомеопатична аптека» – теж тут.
Щодо безлічі магазинів-закладів, так це теж тягнеться з минулих часів. Як свідчать історичні матеріали, невід’ємною частиною вулиці завжди була торгівля, причому придбати в дрібних крамничках і магазинах можна було аж ніяк не модні сукні та автомобілі, а повсякденні дрібниці. Тому, ймовірно, і сьогодні торговельні точки – на кожному кроці, ну а якщо вам замало, то і ятки, і інша вулична торгівля – до ваших послуг.
Лавки і трохи прохолоди
Ще: на цій вулиці (рідкість, між іншим) вам зустрінуться зручні лавки для відпочинку по дорозі і неймовірна кількість нових сходів, що ведуть в ті самі різні заклади. Ці нові сходи, часто з поручами під старовину, іноді навіть химерні, – сьогоднішня прикмета старої одеської вулиці. Як і сучасні квітнички. Ну а якщо огорожа вийшла раптом суворою, як і сама вулиця, то її прикрасять по-одеськи, тут – черепашки, там – квітничок який-небудь оригінальний: щоб у пам’яті залишилося.
Розмалюємо?
Деяка строгість вулиці «виправляється» наявністю відразу кількох мегакартин (муралів) на старих стінах. Тут вам і тигр, і слон, і птах в тяжкувато-філософській подачі. Всі ці сучасні живинки роблять Тираспольську трохи веселішою.
Ну а розташована тут пекарня взагалі вирішила так зовні прикраситися, що погляд на ній зупиняється сам собою. Загалом, сучасні цікавинки на Тираспольській є, і у великій кількості. І навіть реклама на стіні у вигляді двох одеситів, що думають «за новобудови», виконана в гумористичний тональності.
І все це при тому, що тут ну дуже мало будівель радянської епохи. Так воно склалося – ймовірно, на краще. Зате пам’яток архітектури – хоч відбавляй.
Дама на фасаді
Вийшло так, що вулиця і зберегти (знову ж таки, не без винятків) свій вигляд зуміла, і сучасність на ній відчувається практично на кожному кроці. І дідок трамвай 21-го маршруту, як в давні часи, як і раніше, везе вас з центру міста аж у центр Молдаванки і далі, проїжджаючи, між іншим, і через стареньку Степову, і повз вхід до парку Савицького, і величезну кількість усього того, що ще залишилося від колись «гігантів одеської індустрії», яких не злічити було на Молдаванці в радянські часи. Ось і виходить: вулиця з’єднала два райони міста, а «вічний» трамвай, який проходить по ній, – цілі епохи.
І ще: будете проходити по Тираспольській, так ближче до Старопортофранківською обов’язково підніміть голову. Там, по непарній стороні, ви побачите колишній прибутковий будинок. Його ліпнина привертає увагу. А ще більше привертає увагу збережений і донині жіночий лик на фасаді. Будинку понад 110 років, творіння архітектора Розенфельда.
Що ж це за медальйон з жіночою голівкою? Це не просто декор. Це лик власниці будинку – пані Матильди Дур’ян-Кемпе (в інших джерелах її прізвище згадується лише як Кемпе). До речі, ця дама володіла не тільки будинком, але і пивним заводом. Завод розташовувався на вулиці Виноградній (тепер Бабеля).
Я ж кажу: Тираспольська зуміла зберегти багато чого з дня вчорашнього, внісши цю спадщину в день сьогоднішній. А от історичний лик пані Матильди Кемпе час реставрувати, бо (або це тільки мені так здалося?) він все більше стає схожим на шарж.
І, до речі, стосується це не тільки медальйона на старому будинку на давній-давній Тираспольській.
Марія Котова
Фото авторки
Нагадаємо, раніше ми розповідали, чому варто сходити на “Привоз”.
