Григорій Сковорода: «Світ ловив мене, але не спіймав»

Зі шкільної програми ми більше знаємо Сковороду-письменника, поета, байкаря, знаємо кілька основних фактів його біографії. Але в житті Григорія Савича було багато всілякого роду цікавих, повчальних пригод і епізодів. Про деякі з них ми охоче розповімо нашим шановним читачам.

ЗАПОВІВ ЗРОБИТИ НАПИС

Сковорода заповів поховати його не на кладовищі, а на природних просторах – на високому місці, біля лісу. За розповідями його сучасників, Григорій Савич сам викопав собі могилу в саду, переодягнувся в чисту білизну, поклав до голови чернетки своїх творів, вкрився старою селянською свиткою і тихо відійшов у вічність. Великий філософ заповідав зробити на могилі напис: «Світ ловив мене, але не спіймав».

ГОЛОВНА РОЛЬ

Коли Сковорода здобув широку популярність, різного роду чиновники спокушали його призначенням на високі посади. Так, начальник однієї з губерній Щербінін, що зацікавився Сковородою, запросив його на зустріч і запитав:

– Чесний чоловіче! Чому ти не візьмеш собі якусь певну посаду?

– Шановний пане, – відповів Сковорода. – Світ подібний до театру. Щоб грати в театрі з успіхом і похвалою, вибирають ролі за здібностями. У театрі актора хвалять не за знатність ролі, а за те, як він вміло грає її. Я довго розмірковував про це і після великого самоіспиту побачив, що не можу представляти в театрі жодної особи вміло, крім низької, простої, безтурботної, самотньої. Я вибрав собі таку роль – і задоволений.

СТОВПІВ ВИСТАЧАЄ

Одного разу до вже знаменитого Сковороди звернулися монахи Києво-Печерської лаври з пропозицією:

– Досить блукати по білому світу! Пора причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята Лавра прийме тебе як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і окрасою обителі.

– Ох, преподобні, – обурився Сковорода, – стовпотворіння збільшувати собою не бажаю, досить і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому…

ВІДПОВІДЬ ЦАРИЦІ

У 1788 році в Україні побувала проїздом імператриця Катерина ІІ. Вона чула про філософа Сковороду і направила до нього посланця з пропозицією перебратися на постійне місце проживання при її дворі. Посланець розшукав Сковороду під Харковом і виконав доручення. Григорій Савич, вислухавши його, відповів:

Мені моя сопілка і вівця

Дорожчі царського вінця.

Зібрав і підготував Віктор Максимов

Раніше опубліковано: Тарас Шевченко: кмітливий і дотепний