Понеділок, 2 Серпня, 2021
ГоловнаСтаттіГрім на дні океану, або Незвичайні явища океанських глибин

Грім на дні океану, або Незвичайні явища океанських глибин

Світовий океан - найзагадковіша стихія на землі, яка досі не вивчена цілком. Вона ревниво береже свої таємниці і не квапиться довіряти їх людині.

Що породжує гігантські хвилі?

Донедавна вчені вважали гігантські хвилі, що виникають в океані, міфом, породженим фантазією моряків. Вивчення цього явища показало, що воно цілком реальне і дуже небезпечне: при спокійній погоді в океані раптово виростають вали висотою понад 34 метри. Вони з’являються нізвідки, мов примари, і зникають невідомо куди. Іноді такі хвилі рухаються рядами і долають відстані в тисячі кілометрів. За статистикою, за останні 20 років жертвами таких хвиль стали понад 200 суден, серед яких є навіть багатотонні танкери. Океанологи досі намагаються пояснити природу цього явища, але безуспішно. Гіпотези, що винуватцями появи таких хвиль є урагани і підводні течії, не підтвердилися.

На сьогодні найприйнятнішою вважається версія, згідно з якою в океанах є райони, де сила земного тяжіння непостійна. Ось ця різниця в гравітації і «переміщається» по океану, породжуючи хвилі такої висоти, яку не можуть викликати навіть сильні урагани. Однак це всього лише чергова гіпотеза, і точно відповісти на питання, як виникають бродячі хвилі, наука поки що не може.

Звуки безодні заганяють учених у глухий кут

Прийнято вважати, що моря й океани – найбезмовніша стихія на планеті. Проте це виявилося міфом: морські глибини видають вельми дивні й жахливі звуки. Деякі з них добре чує людина, вони нагадують гарчання, свист або рев, інші можна вловити тільки за допомогою чутливої апаратури. Природа багатьох звуків ученим відома – їх видають живі істоти, підводні вулкани або айсберги. Наприклад, звуки підводного землетрусу скидаються на гуркіт грому при звичайній грозі, а пісні горбатих китів схожі на щебет птахів. Однак є й такі звуки, що їх дослідники не можуть ідентифікувати. Наприклад, в арктичних широтах можна почути дивний рев або булькання, деякі з цих звуків можна почути протягом кількох хвилин, деякі звучать роками. Вчені припускають, що частину звуків можуть видавати невідомі науці тварини. У 1997 році американські гідрологи вловили біля узбережжя Південної Америки один з найгучніших звуків з коли-небудь записаних в океані. Він був схожий на крик морської тварини, але настільки гучний, що його не могло видати жодна істота з відомих науці. Пояснити виникнення в океанських глибинах подібних звуків учені поки що не можуть.

Крижані сталактити вбивають усе живе

Океанські крижані сталактити були виявлені біля берегів Антарктики 1962 року. Американці назвали їх «брайнікл», що означає «солона бурулька». Досягаючи дна, ці «бурульки» утворюють павутину з льоду, яка розростається і вбиває все живе. Місцем «старту» крижаного сталактита зазвичай слугує якась опуклість внизу крижини – повітря або замерзле всередині сміття. Солона вода замерзає, витісняючи сіль, яка накопичується під льодом і утворює прошарок ропи. А оскільки вона важча та щільніша, то починає «рости» донизу. Дорогою вона формує крижану трубку, схожу на торнадо, яка з’єднує поверхню води з дном океану. Коли цей стовп досягає дна, він розростається по ньому, несучи смерть будь-якому живого організму, що трапиться на шляху. Це природне явище безпечне для тварин, здатних пересуватися швидко, але морські їжаки й зірки, що потрапили в брайнікл, заморожуються заживо. Утворюються ці «бурульки» за дуже короткий час – буквально за кілька годин, і створюють справжні підводні сади.

Водяні вири змінюють напрямок

Мальстрем – найнебезпечніший та найнепередбачуваніший водяний вир біля норвезьких берегів. Він утворюється при зіткненні Гольфстрима з потужними приливами. При штормовому вітрі вода у вирі может рухатися зі швидкістю 11 километров на годину. Вперше Мальстрем з’явився на мапах іще в XVI столітті, у відомому атласі Меркатора. Середньовічні моряки розповідали, що потужний вир перетворює кораблі на друзки і засмоктує навіть китів, а з-під води долинає мелодійний звук дзвіночків. Мальстрем такий потужний, що легко може затягнути навіть сучасний катер або човен.

Неподалік від японських берегів, на кордоні «моря Диявола», є вир-монстр. Повідомлень про безслідно зниклі кораблі приходило звідси не менше, ніж зі знаменитого Бермудського трикутника. Радіус цього супер-виру близько 100 кілометрів. У його центрі є западина глибиною п’ять кілометрів, дно якої на кілька десятків метрів нижче за рівень океану. Раз на 100 днів цей вир змінює напрямок обертання. Вчені безуспішно б’ються над загадкою цього явища, але поки що пояснити цей феномен не можуть.

Електричний скат слугував за анестезію

В океані є багато небезпечних мешканців, зустріч з якими може скінчитися для людини дуже сумно. Найнезвичайніші з них – це «електричні» риби, скати. Підводних жителів, здатних генерувати електрику, у світі налічується близько 300 видів. У скатів «електричні» органи ташуються з боків тіла і являють собою зібрані в стовпчики пластинки, кожна з яких – видозмінена м’язова або нервова клітина. Мембрана кожної клітини працює як генератор струму і створює напругу близько 0,1 вольта. Неважко підрахувати, що в сумі заряд дуже збільшується. Серед морських риб найнебезпечніший – мармуровий скат, удар струмом якого може сягати 200 вольт. Ці незвичайні властивості електричних скатів використовували ще древні греки – для знеболювання при операціях і народженні дітей.


Гумові іграшки допомогли вченим

Океан буває не тільки грізним, з ним трапляються й кумедні історії. Наприклад, 1992 року в Тихому океані сталася кораблетроща з судном, яке перевозило гумові іграшки. Виловлювати їх ніхто не став і частину цих іграшок і сьогодні знаходять в океанських водах. Але в цьому є і позитивний момент – гумові качечки і собачки допомогли вченим отримати нові дані про океанські течії.

Нове на сайті