Ключові тези:
- Уявлення про початок старості змінилися: межа змістилася приблизно на сім років.
- Бебі-бумери вважають початком старості близько 67 років, тоді як покоління Z називає вік 60–62 роки..
Уявлення про старість змінюються разом із суспільством. Люди довше залишаються активними, працюють і підтримують звичний спосіб життя, тому межа, після якої людину вважають старою, поступово відсувається.
Про це повідомляє Daily Mail із посиланням на дослідження сприйняття віку.
Раніше ми розповідали, скільки треба спати, щоб зменшити ризик деменції.
Вік старості змістився: коли тепер людину вважають літньою
Якщо раніше початок старості пов’язували приблизно з 62 роками, то тепер цей рубіж змістився на сім років.
Експерти пояснюють зміну поглядів тим, що люди довше зберігають активність, продовжують працювати й беруть участь у суспільному житті.
Через це вік після 60 років уже не сприймають однозначно як період старості. Для багатьох людей це час, коли вони продовжують працювати, подорожувати й опановувати нові навички.
Як різні покоління визначають початок старості?
Погляди на вік залежать і від покоління. Наприклад, Бебі-бумери (покоління 1946-64 рр.) вважають, що старість починається приблизно у 67 років.
Представники покоління Z (1997-2012 рр.) оцінюють цей рубіж інакше. Багато хто з них пов’язує перші ознаки старіння з віком 60–62 роки.
Які ще цікаві висновки зробили дослідники?
Опитування виявило й інші вікові стереотипи. Молоді люди вважають, що труднощі з освоєнням нових технологій можуть з’являтися вже у 59 років. Зміни зовнішності, на їхню думку, помітні ще раніше.
При цьому покоління Z загалом позитивно ставиться до старших працівників. Молоді люди частіше визнають їхній досвід і професійну цінність.
Як правильно класифікувати вік у другій половині життя?
Згідно з формолюваннями ВООЗ, другу половину життя поділяють на три вікові періоди:
- Похилий, або літній, вік — 60–74 роки. У цей період багато людей зберігають працездатність і активні соціальні зв’язки.
- Старечий вік — 75–89 років. Вікові зміни можуть помітніші, а потреба в медичному нагляді — зростає.
- Довгожительство — 90 років і старше. Людей, які досягли цього віку, називають довгожителями.
Яка середня тривалість життя в Україні?
Війна, вимушений виїзд мільйонів людей за кордон і скорочення народжуваності поглибили демографічну кризу в Україні. Серед її наслідків — зростання смертності та скорочення очікуваної тривалості життя.
У проєкті Стратегії демографічного розвитку України до 2040 року наведено дані за 2020 і 2023 роки. За експертними оцінками, за цей період середня тривалість життя українців помітно знизилася.
- Чоловіки: з 66,4 року у 2020 році до 57,3 року у 2023-му.
- Жінки: з 76,2 року до 70,9 року за той самий період.
Точно визначити середню тривалість життя в Україні у 2026 році наразі неможливо — актуальних даних для такого розрахунку немає.
Що призвело до скорочення тривалості життя?
Головним чинником демографічних втрат стала війна. Однак на ситуацію впливають і тривалі проблеми у сфері охорони здоров’я, економіці та соціальному житті.
Серед основних причин демографічної кризи можна виділяють:
Скорочення народжуваності. У 2020 році на одну жінку в Україні припадало в середньому 1,2 дитини. У 2012 році цей показник становив 1,5. Для простого відтворення населення потрібен сумарний коефіцієнт народжуваності на рівні 2,2. Під час повномасштабної війни показник, за наведеними оцінками, знизився до 1,0.
Зростання кількості людей з інвалідністю. Частина з них потребує тривалої реабілітації, медичного супроводу та постійної соціальної підтримки.
Передчасна смертність. На неї впливають різні обставини, зокрема:
- дорожньо-транспортні пригоди;
- шкідливі умови праці;
- низький рівень добробуту та зростання бідності;
- зловживання алкоголем, куріння та вживання психоактивних речовин;
- низька якість медичної допомоги в сільській місцевості або труднощі з доступом до неї.
Вимушений виїзд за кордон. Через війну значна кількість українців залишила країну. Це змінює чисельність населення та його вікову структуру.
Масштабне внутрішнє переміщення. Люди, які залишили свої домівки через бойові дії, часто стикаються з нестачею житла, труднощами з працевлаштуванням і обмеженим доступом до базових послуг.
У сукупності ці чинники посилюють демографічні проблеми України. Війна не лише забирає життя, а й змінює умови, у яких люди народжують дітей, працюють, отримують медичну допомогу та планують майбутнє.
Читайте також:
