Ключові тези:
- Деякі старі газети сьогодні продають за тисячі й навіть десятки тисяч гривень.
- Найбільшу цінність для колекціонерів мають видання часів УНР, перших повоєнних років та історичних подій.
- Перш ніж відправляти старі газети на макулатуру, варто перевірити їхню колекційну вартість.
Газети – гіпноз епохи
На лоджії в мене стоїть курна валіза з радянськими газетами. Дивлюся на ці пожовклі сторінки і хитаю головою: якими ми були податливими! Вчорашні «соколи партії» раптом ставали «ворогами народу» з вердиктом «Розстріляти!», а наші дідусі аплодували і Єжову, і тому, хто потім розстріляв самого Єжова. Пластилінові бовдури – ліпи, що хочеш.
Вам буде цікаво: Капітал у шафі: які старі речі та книги колекціонери скуповують за тисячі гривень
Пам’ятаю, як спочатку вітали Пола Пота, а потім лаяли червоних кхмерів, коли він наказав школярам вбивати сапами «очкариків-буржуїв». Або як газети «Правда» і «Вісті» щодня критикували «американський імперіалізм» та агресивну воєнщину США. А в травні 1972 року, коли до Москви з візитом прилетів президент США Річард Ніксон, у пресі миттєво заговорили про «розрядку міжнародної напруженості» та мирне співіснування.
Читати між рядків як мистецтво
Хтось умів читати езопову мову цих газет. Це було справжнє мистецтво. Наприклад, писали: «Західні радіоголоси поширюють мерзенну брехню про перебої з вершковим маслом у Н-ській області. Радянські трудівники повністю забезпечені всіма необхідними продуктами… А читалося це так: «Масло зникло, ситуація критична. Терміново закуповуйте маргарин або їдьте до сусідньої області». І розумні люди йшли на електричку.
Телевізійний комунізм 1 січня
Мене ж цікавили не битви за врожай, а, як і будь-яку радянську дитину, мультфільми та кіно. А найчарівнішим днем було 1 січня.
У звичайні дні дитяче мовлення дозували (один мультфільм у «На добраніч, малюки!»), а решту часу займали з’їзди КПРС та «Ленінський університет мільйонів». Але 1 січня траплявся телевізійний комунізм.
Сітка мовлення вибухала: мультфільми крутили блоками («Пригоди капітана Врунгеля», «Снігова королева», «Дванадцять місяців», «Ну, постривай!»), а на екрани випускали найдорожчі казкові фільми («Пригоди Буратіно», «Про Червону Шапочку»). Вулиці миттєво порожніли — відеомагнітофонів та інтернету не було, а пропустити показ означало чекати ще рік. Дивлюся на програму за 1 січня 1982 року: усі фільми та мультфільми підкреслені синьою ручкою.
Скільки коштують макулатурні раритети?
Радянські газети зберігала теща — підстилала їх кішці в туалет і заощаджувала на туалетному папері. До речі, не робіть так: у старій друкарській фарбі багато шкідливого свинцю. Краще продати. Дивимося, що продавалося на аукціонах останнім часом.
- Підшивка зі 120 номерів газети «Закарпатська Україна» (1944–1945 роки) — продано за 8 701 гривню (48 ставок). На першій шпальті одного з номерів – рішення про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною. Газета виходила в Ужгороді. У той період на її сторінках публікувалися документи Народної Ради Закарпатської України і матеріали про приєднання краю до Української РСР.
Висновок: регіональні радянські газети перших повоєнних років можуть коштувати тисячі гривень, особливо якщо збереглася велика підшивка.
- Газета «Україна» Української Народної Республіки (УНР) від 2 (20) листопада 1919 року – продана за 4 002 гривні (36 ставок). Один із рідкісних номерів газети, що виходила в Кам’янці-Подільському, — тодішня столиця УНР. Видання публікувало офіційні документи, новини з фронтів, політичні статті та повідомлення про життя молодої української держави.
Висновок: газети часів УНР – одні з найцінніших для колекціонерів української історії. Навіть один номер може коштувати тисячі.
- Газета «Правда» від 9 травня 1945 року – виставлена за 12 000 гривень. У випуску опубліковано Акт про беззастережну капітуляцію нацистської Німеччини і наказ Верховного Головнокомандувача з нагоди закінчення війни в Європі. Ставок поки що немає — можливо, перебрали з ціною. Цікаво, що оригінальні американські газети, що вийшли у дні перемоги над нацистською Німеччиною, на eBay нерідко продаються лише за 20–75 доларів.
Висновок: номери газет, що вийшли у дні найбільших історичних подій, завжди викликають інтерес колекціонерів. Але все вирішує попит.
- Ну і нарешті наш лідер. Я би собі таку газету купив. Вже на першій сторінці рекламують книгу «Коротка географія України» із 66 малюнками та карткою. Уявляєте? Ще 1910 року українським селянам пропонували вивчати географію власної країни українською. Саме такою була газета «Село». За підшивку (67 номерів) цього видання (1909–1910 роки) просять 80 000 гривень! Це перше масове українське суспільно-політичне ілюстроване видання для селян. Її заснував Михайло Грушевський, а серед авторів був Володимир Винниченко. Поки що охочих купити раритет не знайшлося, хоча за лотом вже стежать троє людей.
Висновок: старі газети цікаві не лише новинами. Іноді одна-єдина реклама на їхніх сторінках розповідає про епоху більше, ніж цілий підручник історії.
Тож якщо у вас є щось з перерахованих вище газет, біжіть і швидко забирайте його з лотка для кішки.
Найпопулярніші питання
Які старі газети найбільше цінуються колекціонерами?
Найдорожчими зазвичай є видання часів Української Народної Республіки, перші повоєнні газети, а також номери, присвячені важливим історичним подіям. Високу цінність можуть мати й повні підшивки.
Скільки можуть коштувати старі радянські газети?
Залежно від року випуску, рідкісності та стану вартість може становити від кількох сотень гривень до кількох тисяч. Деякі підшивки продають за 8–10 тисяч гривень і більше.
Яка газета з наведених у статті найдорожча?
Найдорожчим виявилося українське видання «Село» (1909–1910 років). За підшивку із 67 номерів продавець просить 80 тисяч гривень.
Чи варто викидати старі газети?
Ні. Спочатку перевірте їхній рік випуску, назву та стан. Якщо газета пов’язана з важливими історичними подіями або є рідкісним виданням, вона може становити інтерес для колекціонерів.
Де можна дізнатися вартість старих газет?
Орієнтовну ціну можна подивитися на онлайн-аукціонах і майданчиках для колекціонерів. Якщо газета здається рідкісною, варто звернутися до фахівця для оцінки.
Читайте також:
