Ключові тези:
- Верховний Суд відмовив у перегляді розподілу спадщини через виявлений після оформлення спадкових прав заповіт.
- Суд наголосив, що істотна помилка має існувати на момент укладення правочину.
- Свідоцтво про право на спадщину не є правочином, тому до нього не застосовуються правила про недійсність правочинів.
У постанові від 17 червня 2026 року у справі №554/1247/24 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув спір про визнання недійсними – свідоцтва про право на спадщину та угоди про розподіл спадкового майна.
Раніше ми розповідали, хто може не платити податки за дарування квартири.
Чи дозволяє знайдений заповіт скасувати поділ спадкового майна?
Після смерті жінки спадкоємцями першої черги стали її син та чоловік. У 2001 році вони отримали свідоцтва про право на спадщину за законом і того ж дня нотаріально оформили угоду про поділ майна.
Згідно з домовленістю, чоловік отримав квартиру та автомобіль, а син — житловий будинок із земельною ділянкою. Протягом багатьох років сторони виконували цю угоду без заперечень.
Ситуація змінилася після смерті чоловіка спадкодавця у 2023 році. Під час прибирання квартири син знайшов два заповіти матері. Один із них передбачав передачу всього майна саме йому.
Позивач стверджував, що за наявності цієї інформації не погодився б на поділ спадщини у 2001 році, тому просив визнати відповідні документи недійсними.
Чому суди відмовили у задоволенні позову?
Суди першої та апеляційної інстанцій не підтримали вимоги позивача. Після цього справа дійшла до Верховного Суду.
Аналізуючи норми статті 229 Цивільного кодексу України, суд нагадав, що підставою для визнання правочину недійсним є помилка щодо істотних обставин.
При цьому така помилка повинна існувати саме на момент укладення правочину.
У постанові зазначено, що помилкою вважається неправильне уявлення особи про природу правочину, права та обов’язки сторін або властивості майна. Натомість помилка щодо мотивів укладення угоди не має істотного значення, якщо інше не передбачено законом.
Яку правову позицію сформулював Верховний Суд?
Верховний Суд звернув увагу, що позивач добровільно уклав угоду про розподіл спадкового майна та виконував її протягом тривалого часу.
Сам факт того, що про існування заповіту стало відомо значно пізніше, не підтверджує наявності юридично значущої помилки під час оформлення спадщини. Крім того, суд підкреслив, що помилка, яка виникла через необізнаність або власну недбалість, не є підставою для скасування правочину.
Окремо Верховний Суд зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за своєю правовою природою не належить до правочинів. Через це норми законодавства про недійсність правочинів не можуть автоматично застосовуватися до спорів щодо таких свідоцтв.
У результаті касаційну скаргу залишили без задоволення, а рішення попередніх інстанцій — без змін.
Суд фактично підтвердив: виявлення заповіту після завершення оформлення спадщини не скасовує автоматично вже набуті права та не свідчить про існування істотної помилки під час укладення спадкових угод.
Нагадаємо також, про ще одну нестандартну юридичну ситуацію.
Жінка звернулася до суду, щоб встановити факт тривалих стосунків та ведення спільного господарства з чоловіком. Хотіла відсудити квартиру, яка по смерті чоловіка перейшла його брату. Але суд визнав надані докази спільного побуту та бюджету недостатніми. Чому?
- Померлий офіційно заповів усе своє майно рідному брату, що стало основою для переходу права власності на квартиру.
- Для встановлення фактичного шлюбу замало мати близькі стосунки чи спільні фото — необхідні докази спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків.
- Факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу може встановлюватися судом лише за період, починаючи з 1 січня 2004 року.
Крім того, при купівлі квартири у 2019 році чоловік документально засвідчив, що не перебуває у фактичних шлюбних відносинах.
Читайте також:
