Ключові тези:
-
На пенсії можна відкрити нове покликання і реалізувати творчий потенціал.
-
Народна лялька — це не просто ремесло, а частина української культури та історії.
-
Навіть невелика справа може стати важливою підтримкою для інших, зокрема для військових.
Як конотопська майстриня Надія Бадзим знайшла покликання на пенсії
На пенсії життя може заграти новими барвами — це доводить історія майстрині з Конотопа на Сумщині. 70-річна Надія Бадзим багато років працювала бухгалтеркою, виховала дітей, дочекалася онуків, а після виходу на заслужений відпочинок відкрила для себе світ народної ляльки.
Вам буде цікаво: Лялька-мотанка у зріст людини: як майстриня зі Львівщини створила оберіг без жодного шва
Сьогодні її роботи можна побачити на виставках, вони зберігаються в музеях, а також передаються українським військовим як обереги. Крім того, майстриня безкоштовно навчає всіх охочих давньому ремеслу.
Творчість, яка супроводжувала все життя
Надія Михайлівна народилася 1955 року в селі. З дитинства звикла до праці та завжди тягнулася до творчості. Вишивання, бісероплетіння, писанкарство, в’язання, соломоплетіння — ці заняття були частиною її життя.
За словами майстрині, вона вміє багато: створювала прикраси, декорувала святкові вироби, вишивала ікони. Проте саме ляльки довгий час залишалися для неї невідомою сферою.
Коли діти подорослішали, з’явився час для себе — і разом із цим нове захоплення, яке змінило життя.
Перші ляльки — для українських воїнів
Першою роботою стала лялька-мотанка «Долюшка». Надія Бадзим самостійно шукала інформацію та навчалася за порадами з інтернету. Результат перевершив очікування і надихнув її створювати обереги для військових.
З того часу майстриня виготовила понад сотню ляльок, які передає захисникам України. Під час однієї із зустрічей із військовими вона не змогла стримати емоцій — слова застрягли в горлі, але реакція бійців сказала більше за будь-які промови.
Відтоді жінка активно співпрацює з волонтерами та продовжує допомагати армії через свою творчість.
Лялька як частина української культури
Майстриня спеціалізується на народній вузловій ляльці — мотанці. Такі вироби не шиють, а створюють шляхом скручування тканини та перев’язування вузлів.
Кожна деталь має значення: одяг, хустка, зачіска, навіть довжина спідниці. У різних регіонах України існують свої особливості створення ляльок, що робить це ремесло справжньою культурною спадщиною.
Надія Бадзим згадує, що подібні ляльки пам’ятає ще з дитинства — їх робила її бабуся буквально з підручних матеріалів.
Від виставок до навчання учнів
Сьогодні роботи майстрині представлені на виставках і зберігаються в музеях. Зокрема, вона створила десятки авторських реплік народних ляльок за регіональними традиціями Середньої Наддніпрянщини, частково відтворених за науковими описами.
На створення однієї ляльки може знадобитися від години до кількох днів. У колекції є й тематичні роботи — наприклад, лялька козака Мамая або військового капелана.
Окрема гордість майстрині — її учні. У Конотопі вона проводить майстер-класи, куди приходять як діти, так і люди старшого віку. Більшість занять — безкоштовні.
Надія Бадзим переконана: народна лялька — це не просто хобі, а зв’язок поколінь, спосіб зберегти історію і передати її далі.
Читайте також:
