Ключові тези:
- Леся Українка постає не лише як поетка, що боролася з хворобою, а як інтелектуалка, поліглотка й жінка з чіткою національною та феміністичною позицією.
- Її свідома культурна дистанція від Росії, відображена зокрема в «Боярині» та листах, була прихована радянською інтерпретацією, про що говорить Віра Агеєва.
- Особисті драми письменниці стали натхненням її найсильніших творів.
Раніше ми розповідали, як 85-річний український скульптор перетворює біль війни на мистецтво боротьби.
Дитина-вундеркінд і поліглотка
Сьогодні таких дітей називають вундеркіндами, а в другій половині ХІХ століття Леся була нетипово схильною до науки і слова дитиною заможних батьків. Читати навчилась вона в 4 роки, а в 9 написала перший вірш «Надія».
Згодом вона вивчить понад 10 мов: французьку, німецьку, італійську, англійську, польську, болгарську, латину, грецьку… І в 12 років почне перекладати літературні твори. Першими були «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя – українця, який обрав писати російською.
Про що мовчала радянська школа: «осоружна Москва»
Сама ж Леся Українка вільною володіла російською, проте ще в юні роки розуміла значущість рідної культури. Якими б улесливими не були слова колег, що дбали про модну тоді російську літературу і отримували багато поціновувачів за це, вона не піддавалася. Українка не лише за псевдонімом, а й за внутрішнім покликанням.
«Інакше як кацапом вона росіян не називала в листах. Вона була свідома того, що «Рим ходив у Грецію до школи». Вона була свідома культурної вищості України щодо Росії», – говорить про позицію Лесі Українки професорка, викладачка Києво-Могилянської академії Віра Агеєва.
Недаремно твір «Бояриня» був так довго забороненим. Маркером культурної вищості України в творі авторка робить якраз ставлення до жінки.
«Бояриня» – це текст, в якому головна героїня в якийсь момент з виразом культурної погорди, це не мова ненависті, це мова культурної погорди, каже: «Та й осоружна ж ся мені Москва!», – цитує Віра Агеєва.
І додає, що у багатьох творах поетки можна роздивитися образ сильної, вмотивованої до прийняття рішень і готовою до влади жінки. Такі феміністичні мотиви, так само як і «погордне» ставлення до Росії, у радянський час не афішувалися. Найбільш зручним варіантом було показувати хвору і змарнілу жінку, яка страждає від тілесного і душевного болю через нерозділене кохання.
Найбільше кохання і одна ніч на «Одержиму»
А великим коханням Лесі Українки став журналіст із білорусії Сергій Мержинський. Це йому присвячені «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами…». Лесі Українці було двадцять шість, коли вони познайомилися в Ялті – там обоє лікувалися від туберкульозу. Батьки дівчини були проти цих стосунків, адже фізичний стан Сергія вже був важким, а прогнози невтішними. Проте наперекір батьківській волі Леся поїхала доглядати коханого. Але почуття не були взаємними. Мержинський кохав іншу. І навіть мав сміливість просити Лесю писати під його диктовку листа до Віри Крижанівсько, коли руки вже не слухалися. Помер чоловік практично на руках у Лесі Українки. В останню ніч біля нього вона написала поему «Одержима». І ще довго носила жалобу.
Через шість років Леся Українка вийшла заміж за музикознавця-фольклориста Климента Квітку. Чоловік був молодшим на 9 років. Матір знову не підтримала цього рішення, тож молодій жінці довелося відмовитися ід сімейних статків. Хвороби Лесі дуже прогресувала. Подружжя було змушене продавати меблі і книги, аби оплатити лікування. Вони їздили в пошуках лікування і підходящого клімату до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, були на Кавказі, в Криму.
Причини хвороби: неочікувана версія
Чому ж захворіла на туберкульоз дитина із заможної родини? Є кілька версій. Класична і найбільш поширена говорить про те, що дівчинка у юному віці ходила дивитися на відзначення свята Водохреща, промочила ноги, довго стояла на холоді і дуже застудилася. Це і спровокувало розвиток туберкульозу кісток. Перші ознаки з’явилися на руці, яка дуже спухла і не дозволила грати на фортепіано.
Другу версію висловила, зокрема, завідувач Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки Віра Комзюк, пишуть Волинські новини. Посилаючись на доктора медичних наук і літератора Юрія Щербака, вона розповіла, що мати не годувала маленьку Лесю грудьми. Тому дитині давали коров’яче молоко, розведене водою. І нібито через молоко від корови, хворої на туберкульоз, відбулося зараження. А сильне переохолодження тільки стало поштовхом до того, що хвороба почала прогресувати.
Читайте також:
