Ключові тези:
- Степан Гіга пройшов шлях від «неформатного» співака до народного артиста, залишаючись вірним українській музиці.
- Його життя обірвалося, але пісні й голос Степана Гіги залишилися з Україною назавжди.
Пішов голос епохи. Так сьогодні кажуть про народного артиста України Степана Гігу. Але колись співака вважали неформатом і певний час його пісні не звучали на радіо й телебаченні.
Раніше ми повідомляли, чому Степан Гіга скасував концерти.
Боротьба за життя тривала кілька тижнів
Степан Гіга був госпіталізований 19 листопада. Попередньо повідомлялося, що причиною стала вірусна інфекція, яка дала серйозні ускладнення на тлі цукрового діабету.
Здоров’я Степана Гіги стрімко погіршилося напередодні масштабного туру та концерту в київському Палаці спорту. Турменеджер співака Роман Слобода розповідав, що артист не усвідомлював, наскільки серйозним є стан.
– У нас мав бути Палац спорту 29 листопада і великий тур Україною, Європою, Америкою. І він сказав: «Я встану. Тур я не обіцяю, бо в мене нога болить, але я обіцяю вийти на сцену Палацу спорту», – поділився Роман Слобода.
Лікарі протягом кількох тижнів боролися за життя артиста. З’явилася інформація, що через критичні ускладнення медики були змушені провести складну операцію з ампутації ноги. Проте офіційного підтвердження цим даним не було. Все ж врятувати життя співака не вдалося.
Непростий шлях до сцени
Степан Гіга народився 16 листопада 1959 року в селі Білки на Закарпатті. Батько працював кочегаром, мати — на заводі. Музичний талант хлопця проявився ще в школі: він брав уроки вокалу та гри на баяні у місцевого вчителя – Михайла Копинця.
Попри мрію навчатися музиці, вступити до Ужгородського музичного училища йому не вдавалося тричі. Після школи Степан працював слюсарем, служив в армії й лише з четвертої спроби став студентом музучилища – завдяки викладачеві, який розгледів його унікальний вокальний діапазон.
Степан Гіга закінчив музичне училище екстерном, а у 1983 році вступив до Київської консерваторії. Уже на другому курсі його запросили солістом гурту «Стожари» при Чернігівській філармонії.
Після завершення навчання перед Гігою відкривалися престижні перспективи, зокрема у Національній опері. Та артист повертається на Закарпаття і стає солістом обласної філармонії, а згодом створює гурт «Бескид».
Пісні писав ночами
Після розпаду гурту Гіга залишився без роботи й почав самостійно опановувати аранжування. Музикант згадував, як ночами писав пісні на маленькому балконі малосімейки, у навушниках, аби не заважати родині. Саме там народилися його найвідоміші композиції.
У 1995 році побачив світ перший сольний альбом «Друзі мої», до якого увійшла легендарна «Яворина». Її Гіга написав на слова Степана Гілябарди, це була присвята Назарію Яремчуку.
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Згодом світ побачили платівки «Троянди для тебе» та «Вулиця Наталі». У 2002 році альбом розійшовся мільйонним тиражем — Степан Гіга став першим володарем Золотого диска в Україні. Того ж року йому було присвоєно звання народного артиста України.
Особисте життя залишається загадкою
Про особисте життя співак говорив мало. Відомо, що перша дружина Степана Гіги була його шкільною подругою, в шлюбі з якою народилася донька Квітослава. Пізніше співак одружився з бандуристкою, адміністраторкою Закарпатської філармонії Галиною, з якою має сина Степана-молодшого. Згодом Галина стала директоркою студії GIGARecords. Проте у телевізійному проєкті «Міняю жінку», участь у якому взяв Степан Гіга, дружина співака мала ім’я Надія. Згодом артист зізнався, що монтаж був некоректний і чимало речей висвітлені хибно. Тож мав Степан Гіга дві чи три дружини – залишається загадкою.
Принципово ніколи не співав російською
Найвідоміші хіти Степана Гіги — «Цей сон», «Золото Карпат», «Яворина» — з’явилися ще у 1990-х і на початку 2000-х років. Певний час співака вважали «неформатним»: його пісні не звучали на радіо й телебаченні. Та після початку повномасштабної війни творчість артиста пережила нову хвилю популярності. Сам співак пояснював це зміною свідомості суспільства й наголошував: він завжди співав українською і ніколи не зраджував собі, принципово ніколи не співав російською. Давні хіти Степана Гіги останніми роками знайшли безліч поціновувачів серед молодих слухачів.
***
15 грудня Степана Гігу поховали у Львові, на Личаківському кладовищі. Проте його голос не замовк, його пісні залишилися. А разом із ними — приклад людини, яка йшла власним шляхом, не зраджуючи ані собі, ані музиці, ані Україні.
Цей сон
Слова Анатолія Фіглюка, музика Степана Гіги
Біля озера у літню ніч
Ми були з тобою віч-на-віч,
Цілувались під зорями ми,
Били лебеді поруч крильми,
І несла понад світом луна,
І у мене кохана одна.
Хлюпотіла тихенько вода,
Що для нас і біда – не біда.
Приспів
Цей сон, цей сон
Мені щоночі сниться.
Крізь сон, крізь сон
Вона мені сміється.
Цей сон, цей сон
Мене не покидає.
Любов, о сон,
Вона мене кохає.
Біля озера знову ідем,
Та у серці моїм тихий щем,
Зірка в небі нічна дoгора,
Розставання приходить пора.
А благання моє: «Зупинись!»
Лебедята підняли у вись.
І бере нас розлука в полон,
А вночі ти приходиш, мій сон.
Читайте також:
