Ключові тези:
-
Виникнення ринку: почали торгувати на околицях Староконного базару, а офіційною датою заснування «7-го кілометра» вважається 19 грудня 1989 року.
-
Розвиток інфраструктури: ринок створювався на місці колишніх кукурудзяних полів біля радгоспу Авангард, де з’явилися перші прилавки, охорона та металеві контейнери.
-
Сучасне значення: незважаючи на конкуренцію з інтернет-торгівлею, ринок залишається найбільшим у Україні та важливим джерелом робочих місць для десятків тисяч людей.
Вулички Староконки
Колись у самому серці Молдаванки розташовувався Старокінний базар – один із найстаріших ринків Одеси. Тут можна було купити чи побачити різних тварин та птахів. А за Староконкою у 80-х роках продавали рідкісний закордонний товар. І цілком за помірною ціною. Зараз складно уявити, що закордонні джинси викликали справжній ажіотаж, а їх покупка була цілою подією в житті. Молодому поколінню взагалі важко зрозуміти, що таке дефіцит. А тим часом, у радянській країні, коли не було достатку одягу та гарних товарів, люди так само хотіли добре одягатися, як і зараз.
Є попит – виникає й пропозиція. Саме тому з’явилося чимало тих, хто продавав потрібні товари з-під підлоги. Місцем, де виник імпровізований промтоварний ринок, стали околиці Староконки. У народі його прозвали товчок. Згодом ринок розростався і поступово став займати простір на навколишніх вулицях. Дирекція Староконного ринку задумалася: потрібно з цим щось робити. А міське начальство схопилося за голову – яка ганьба у самому центрі радянської Одеси!
Кукурудзяне поле біля залізниці
З 19 грудня 1989 – саме з цієї дати прийнято вести відлік «віку» 7 кілометру.
Одесити почали освоювати нове місце. Спочатку торгували з газет. Деякі замість прилавків використовували розкладачки.
Засновником офіційного ринку вважають Віктора Добрянського. На той час він головував у радгоспі «Авангард» і зміг домогтися від влади дозволу здати покинуте радгоспне поле в оренду промисловому ринку, зареєстрованому як «Авангард».
Для працюючих на ринку стали обладнувати торгові місця: встановлювати столи, навіси та металеві ящики, що замикаються на замок. В них можна було на ніч залишати товар. За цим доглядала охорона, найнята керівництвом ринку.
Друге життя “товчку”
Простір ринку огородили, а всередині з раннього ранку і до вечора штовхалося безліч народу. Товчок став схожим на маленьке місто. Причому «місто» було грошовим, що привертало увагу криміналітету.
Різні схеми обману та провокації стали тут звичайною справою. З’явилися так звані професійні «штовхачі»-злодії. Вони, бовтаючись у натовпі, обчищали кишені, крали товар, підкидали «ляльки» з фальшивими грошима і так «нагрівали» довірливих покупців на великі суми. Так що спочатку товчок був дуже небезпечним місцем. І вирушаючи туди, потрібно було дотримуватися підвищеної обережності.
Вічні кризи
Після розпаду Союзу вибухнула економічна криза, і для багатьох торгівля стала єдиною нагодою вижити. Товчок розростався. Незабаром замість столів на ринку з’явилися списані в морському порту контейнери: вони ідеально підходили під невеликий магазин. Їх можна було замикати, у них містилося багато товару. Контейнери стоять на ринку й досі.
Сьогодні ринок переживає не найкращі часи. Багато експертів прогнозують подальший спад торгівлі на ньому. Це пов’язано з появою продажів через інтернет. Вже не рідкість тут така картина: у порожньому контейнері стоїть стіл із комп’ютером, перед ноутбуком сидить одна людина. Це – офіс інтернет-магазину, де обороти торгівлі можуть бути більшими, ніж у кількох сусідніх контейнерах.
Тим не менш, «7-й кілометр» забезпечує роботою багато людей не лише з Одеси, а й із найближчих областей. І хоч би як склалася далі доля знаменитого ринку, він назавжди залишиться частиною історії сучасної Одеси.
Вас також можуть зацікавити новини:
