І зокрема – про землі, що відійшли до Росії за Айгунським договором 1858 року. Зануримося, читачі, у справи давно минулих днів.
Які претензії у Піднебесної до Тайваню?
Для початку, коротко, розберемося, чому Китай «домагається» Тайваню?
Острів уперше з’явився в китайських хроніках 239 року нашої ери, коли Китай послав експедиційні сили для його дослідження – факт, який Пекін використовує для обґрунтування своїх територіальних претензій. Після періоду існування острова як голландської колонії, Тайванем правила китайська династія Цін з 1683-го по 1895 рік. У 1895 році, після перемоги Японії в Першій китайсько-японській війні, Китай змушений був передати Тайвань Японії.
Після Другої світової Китай почав правити Тайванем за згодою США і Великої Британії. Японія відмовилася від претензій на острів. Але тим часом у самому Китаї організовувалася громадянська війна: генералісимус Чан Кайші керував боротьбою за владу своєї партії Гоміньдан з Компартією. 1949 року китайська Червона армія взяла гору, Чан Кайші втік на Тайвань зі своїми прихильниками – їх було близько півтора мільйона. Він назвав підвладну йому територію Китайською республікою і правив нею 25 років.
Після нього до влади на Тайвані прийшов його син Цзян Цзінго, також відомий як Микола Володимирович Єлізаров. В юності його відправили вчитися в Москву, він жив у сестри Леніна, брав участь у колективізації і навіть недовго працював на заводі «Уралмаш». У 1937 році повернувся на батьківщину з радянською дружиною. Цзян Цзінго, будучи міністром МВС в уряді свого батька на Тайвані, придушив кілька спроб комуністичних заколотів. У 1978 році став президентом Тайваню і обирався на два терміни поспіль аж до своєї смерті 1988 року. При ньому на Тайвані відбулися демократичні реформи, хоча уряд залишався загалом авторитарним. Наступником став його колишній віцепрезидент Лі Денхуей. Його називають батьком тайванської демократії. Він провів конституційну реформу, і 2000 року в країні вперше було обрано президента – не члена партії Гоміньдан. Економіка острова впевнено йшла вгору, і самостійність Китайської республіки на острові дедалі більше викликала слинотечу у материкової КНР – Китайської Народної Республіки.
Про втрачені території Китаю
А тепер про те, що мав на увазі лідер Тайваню, даючи пораду голові Сі.
Китайські підручники історії запевняють, що майже весь Сибір, включно із Західним аж до Томської області, – це тимчасово втрачені китайські території. А в книжкових крамницях КНР продаються географічні карти, на яких показано нині російські території (включно з Примор’ям, островом Сахалін, Східним Сибіром тощо) як такі, що належали Китаю ще з часів першої династії Цінь у III столітті до нашої ери.
Про них свого часу говорив і Мао Цзедун: «Росія захопила занадто багато земель. Понад 100 років тому вони відрізали землі на схід від Байкалу, включаючи Болі (Хабаровськ) і Хайшенвей (Владивосток), і півострів Камчатка. Цей рахунок не погашено, ми ще не розрахувалися з ними за цим рахунком». Загалом же, на думку колишнього голови КНР, Росія має повернути Китаю понад півтора мільйона квадратних кілометрів.
У 1990-ті роки про історичну несправедливість говорив те саме слово в слово і лідер реформаторів Китаю Ден Сяопін. І це не просто пропаганда. Дійсно, згідно з Айгунським договором (1858 рік) і Пекінським (1860 рік), що його посилив, Росія «віджала» собі величезні території нинішньої КНР. У китайській історіографії обидва договори розглядаються як нерівні, тому що Імперія Цін, ослаблена тоді так званими опіумними війнами і внутрішнім повстанням, була змушена піти на поступки під загрозою Росії відкрити другий фронт.
Факт цього пограбування 2014 року підтвердила Ангела Меркель, тоді канцлерка ФРН. Під час візиту Сі до ФРН вона зробила йому пікантний подарунок – «першу точну карту Китаю», складену в Німеччині 1735 року. На ній видно, що дуже багато тодішніх територій Китаю (Далекий Схід, Тива, чимала частина Сибіру і Південно-Китайське море з усіма островами) нині є частиною ерефії. У КНР стався вибух емоцій. «Ця карта без зайвих слів говорить про те, хто наш справжній ворог. Німці нам прямо сказали, що з усіх країн Росія забрала найбільше наших земель!» – це цитати з тамтешніх ЗМІ.
Легендарний воєначальник і стратег Сунь Цзи, який жив у VI-V століттях до нашої ери, створив трактат «Мистецтво війни». Ось одна з його думок: «Китайська політика – це нескінченний шлях хитрості». Сьогодні територіальні претензії Китаю до Росії – це вже не тільки слова, а й продумана стратегія. В її основі – вміння китайців дочекатися, поки дозріють умови для такого вирішення проблеми, яке їх влаштовує. І це зараз працює.
