Як світ дізнавався про Голодомор
Чому українець судився з французьким виданням?
Фактично весь цивілізований світ визнав сьогодні геноцид під назвою Голодомор. Але так було не завжди. Розуміння того, що взагалі є можливим таке масове знищення українців, як це відбувалося в СРСР в роки Голодомору, приходило не одразу.
Гвинтик у машині смерті
Жив колись Віктор Кравченко, який народився 1905 року в Катеринославській губернії (нині – Дніпропетровщина). У 1929 році вступив до партії. Хоча за освітою був металургом (в інституті навчався разом з Брежнєвим і навіть товаришував з ним), у наступні роки зайнявся хлібом: серед інших активістів відбирав його в українських селян. Після початку Другої світової потрапив до складу радянської закупівельної комісії, яка вирушила до США. І раптом він зник. Виявилося – попросив політичного притулку у США. І одержав його. 1944 року там вийшла його книга «Я обираю свободу». У ній автор, від першої особи, з реальним фактажем описав усі ті жахи Голодомору і проведення колективізації, які він спостерігав, причому не як глядач, а як гвинтик у машині смерті – і весь цивілізований світ просто ахнув.
Процес століття в Парижі
Книга Кравченка мала феноменальний успіх, її переклали на понад два десятки мов. Зрозуміло, і в Кремлі дуже цікавилися книгою та її суспільним резонансом. Книгу Кравченка почали перекладати для радянського керівництва одразу після виходу. І одразу кілька перекладачів – але не лише для оперативності: щоб кожен із них не мав про книгу цілісного уявлення.
Коли її опублікували у Франції, тамтешня компартія була у складі уряду. І комуністична преса дуже визвірилася. Вона назвала Кравченка зрадником (він втік під час війни), і взагалі, мовляв, така маргінальна особистість не змогла б сама написати книгу. Після того, як французька прокомуністична газета «Французька література» («Les Lettres françaises» – «Летр франсез»), редагована Арагоном, звинуватила його в брехні, Кравченко подав на неї позов про наклеп.
Тривалий (два місяці) судовий процес, що проходив у 1949 році в Парижі, був названий «процесом століття» через свій масштаб. На процесі давали свідчення сотні свідків. З боку Кравченка виступали люди, які опинилися після війни за кордоном, пережили Голодомор і ГУЛАГ. З боку комуністів такі знаменитості, як Фредерік Жоліо-Кюрі – великий вчений-фізик, і Жан-Поль Сартр – відомий філософ і письменник, який, до речі, швиденько створив п’єсу, де Кравченко – агент ЦРУ. Щоб зганьбити Кравченка, який відкрив правду про Голодомор, радянська влада навіть привезла до Франції його кількох «дружин» (він їх ніколи не бачив) і товаришів по службі, щоб вони дали свідчення проти нього.
Приховати правду не вдалося
Однак Кравченко виграв цей процес завдяки свідченням численних свідків із числа біженців із СРСР. Безумовно, процес завдав ще більшої шкоди зусиллям радянської пропаганди приховати жахи Голодомору і таборової системи, ніж сама книга Кравченка. А він за деякий час написав другу книгу – «Я обираю справедливість», про хід судового процесу.
Цілком природно (для СРСР того часу), що всі родичі Кравченка загинули в таборах. А 1966 року його знайшли з кулею у голові в нью-йоркській квартирі. Чимало які дослідники вважають, що його вбили агенти КДБ.
***
У ті роки більшість західних політиків не вірили, що є можливим таке масове, таке масштабне знищення людей, як це відбувалося в СРСР у роки Голодомору. Судовий «процес століття» в Парижі явно змусив їх замислитися. А можливо, навіть висловити занепокоєння.
Вас також можуть зацікавити новини:
