Апостолів Петра і Павла називають первоверховними, оскільки їм належить перша роль у поширенні християнства. Петро (Симон), що походив із сім’ї рибалки, був одним із улюблених учнів Ісуса Христа. Саме йому Спаситель відвів роль засновника Церкви: «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Мт 16:18).
Апостол Павло (Савл) народився в сім’ї багатих іудеїв у малоазіатському місті Тарсі. Довгий час він сам був гонителем християн. Після чудесного навернення апостол Павло став місіонером – у всій Римській імперії він проповідував християнство язичникам.
Святий апостол Петро прибув у Рим у 60-ті роки. Тут він багатьох навернув до Христа. У Римі він написав до другого соборного послання до християн, які навернулися з юдеїв і язичників і перебували в Малій Азії. Господь сповістив йому про швидкий вихід із земного життя: «Незабаром повинен покинути оселю свою, як і Господь наш Ісус Христос об’явив був мені. А я пильнуватиму, щоб ви й по моєму відході завжди мали це в пам’яті» (2 Петра 1:14-15).
Під час гоніння, створеного Нероном, святий апостол Петро був схоплений і поміщений у Мамертинську в’язницю. Звідси його відвели на Ватиканський пагорб, розташований на правому березі річки Тибр. На пагорбі був цирк Нерона. Тут святий апостол прийняв мученицьку смерть. Як і Вчитель, Петро був зведений на хрест, але з упокорювання просив розіп’яти його вниз головою. Тут же на Ватиканському пагорбі він був похований. Коли в 1941 році на нижньому поверсі собору святого апостола Петра проводилися розкопки, саме на цьому місці знайшли плиту з коротким і дуже виразним написом грецькою мовою: «Петро тут».
Про час прибуття святого апостола Павла до Риму ми не знаємо. Як і святому апостолу Петру, Господь відкрив Своєму улюбленцю (Діян 9:15) час смерті: «Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав.Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив.» (2 Тим 4: 6-8). Апостола Павла привели до заміської місцевості, яка називається Сальвійські води. Як римський громадянин, він не міг бути розіп’ятий. Тут його обезголовили. Більшість дослідників відносять мученицьку кончину святих апостолів до 67 року після Різдва Христового. Над гробницею апостола Павла святий рівноапостольний Костянтин Великий у 324 році збудував церкву.
ДО ВІДОМА. День пам’яті святих первоверховних апостолів Петра та Павла – 29 червня (за новоюліанським календарем) та 12 липня (за юліанським календарем).
За матеріалами православної преси
