Назва Радониця складається із двох понять — «рід» і «радість», тобто це час, коли радість Христового воскресіння з’єднується з шануванням пам’яті покійних родичів. Цей звичай відомий ще з IV століття.
ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ?
Цього дня потрібно відвідати не лише могили померлих родичів, а й церкву. На Радоницю служать першу після Великодня заупокійну літургію, перед якою можна подати записки з іменами померлих.
На цвинтар можна приносити продукти з християнською символікою, паски, фарбовані яйця, які після молитви або панахиди потрібно віддати нужденним. Такий звичай ніяк не пов’язаний з язичництвом. А ось на могилах продукти залишати не слід. Можна також згадати померлих родичів вдома, проте при цьому не можна влаштовувати галасливого застілля.
ЩО ПІД ЗАБОРОНОЮ?
У день Радониці не можна розпивати алкогольні напої, голосно розмовляти, сміятися або веселитися. Також не можна бурхливо висловлювати свою скорботу. Цей день призначений для того, щоб ми згадали тих, кого немає з нами, а застілля, яке дехто влаштовує просто на могилах, говорить про неповагу до своїх предків.
Іноді можна побачити, як люди хрестяться, дивлячись на пам’ятник з фотографією покійного родича. Цього робити не можна. Такий звичай з’явився в ті часи, коли замість пам’ятників ставили хрести, дивлячись на які й заведено було хреститися.
Згідно з народними повір’ями, йдучи з цвинтаря, не можна озиратися – вважається, що так можна забрати душу покійного із собою.
Як молитися на Радоницю?
Упокій, Господи, душі померлих рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена) і всіх православних християн, і вибач їм усі провини вільні чи мимовільні, і даруй їм Царство Небесне. Амінь.
Молитва дітей про покійних батьків
Боже, що наказав нам шанувати батька та матір; змилуйся над моїм батьком і матір’ю (нашими батьками), пробач їм гріхи і винагороди їх за працю, а мені (нам) дозволь бачити їх у блаженстві вічного світла. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
