Днями, працюючи над архівними матеріалами, знайшов, на мій погляд, цікаві факти про те, як наші земляки, попри всі життєві негаразди, допомагали воїнам визволяти рідну землю від гітлерівських загарбників.
Гармата у подарунок
Коли Одеса у квітні 1944 року звільнилася від німецько-румунських окупантів, Анатолій Андрієнко розбирав завали від зруйнованих бомбами та снарядами будинків. Одного разу він знайшов дорогоцінності. І не сховав для себе, а надіслав листа у штаб армії з проханням, щоб знайдений скарб був використаний для виготовлення гармати. І щоб цю гармату передали його рідному дядькові Устиму Андрієнку, який на той час воював з фашистами на Заході. Так і сталося. Устим з цим надзвичайним дарунком від племінника пройшов через запеклі бої з ворогом до кінця війни.
«Побудуймо літак Врадіївщини»
Коли у 1944 році захисники України вибили фашистів із Врадіївського району Миколаївської області, молодь із села Кумарівка звернулася із закликом до земляків: «Побудуймо літак Врадіївщини». За декілька днів було зібрано 11 тисяч карбованців.
Ось що писали про цю подію в районній газеті в листопаді 1944 року: «Ми просимо, щоб літаку присвоїли назву «Літак Врадіївщини» і передали його нашому землякові – льотчику Гросулу Івану». Всього на будівництво літака зібрали 100 тисяч карбованців. Згодом до Кумарівської сільради від Івана Гросула надійшов лист, в якому він повідомив, що одержить цей літак, і щиро дякує своїм землякам за допомогу.
***
Що ж, ці факти підтверджують, що коли агресори посягають на нашу незалежність, українці завжди допомагають захисникам рідної землі. Це ми спостерігаємо і тепер щоденно, щогодинно, коли мільйони простих людей, як то кажуть, з останнього, конвертують свою лють до очманілого агресора на донати, підтверджуючи, що криниця добрості українського народу невичерпна. І сприймаючи, як наказ, слова Тараса Шевченка: «Я всю мізерію оддав моїй Україні небозі».
Віктор Мамонтов
