Середа, ближче до полудня. Дзвонить моя мобілка, на екрані – столичний міський номер 044-593-851Х (чому не афішую останню цифру – поясню нижче).
Жіночий голос паршивої якості українською мовою (тестове слово “паляниця” явно викрутило б цій дамі язика) повідомив мені, що це дзвінок з Національного банку України, що у мене виникли якісь проблеми в моєму банку і вирішити мені їх негайно допоможе перший же оператор, що звільниться.
Музичка, і секунд через п’ять оператор, що “звільнився” Нацбанку України (!) російською мовою (!) повідомив мені, що стався збій з моєю карткою в … банку (він назвав один з держбанків). Але ситуація не безвихідна: щоб її “розрулити”, я маю повідомити деякі дані.
Стріляного горобця не проведеш! Мало того, що я не є клієнтом названого банку, то я ще й журналіст, змушений за останні роки вже вкотре писати про цей тип шахрайства. Та й дзвінків подібних на мій телефон вже було чимало, і я напрацював собі чіткий досвід як “дістати” того, хто дзвонить – чи на “зоні” він, чи ще на волі. Ось і зараз мого співрозмовника аж перемкнуло, коли я поцікавився, чи давно його опустили. На кілька секунд він замовк, а потім направив мене “на хутір метеликів ловити”.
Зрозуміло, розмова відбувалася не у таких інтелігентних тонах, але, впевнений, ми чудово одне одного зрозуміли. Сподіваюся, що мій номер у цієї бригади аферистів вже занесено до чорного списку.
До речі, судячи з міського номеру, що висвітився, це був дзвінок не з “зони”: там зазвичай користуються мобілками. А тут не виключено, що в якусь столичну квартиру зі стаціонарним телефоном на годину чи подобово заїжджає “бригада”, десяток-другий подібних дзвінків, щось “зрубали” – і “рвуть пазурі”: шукай вітру в полі. А власник телефону не при справах…
На превеликий жаль, схоже, що можливість хоча б нахамити “банкіру”, що дзвонить, – це єдиний варіант покарання. Задовго до війни це лиходійство у нас розквітало махровим цвітом, а зараз – і говорити нема чого.
Хоча чому говорити нічого? Говорити треба, у цьому переконує на своєму каналі у Телеграм співвласник “Монобанку” Олег Гороховський. Сумно жартуючи, він каже, що фінансові знання потрібно щеплювати, як вакцину.
Чоловік заходить до лікарняного кабінету, йому дзвонить лікар, випитує ПІН-код картки. З неї списується трохи грошей – і ти вже щеплений! Але, на жаль, ділиться Гороховський, близько 5 тисяч клієнтів його банку щомісяця “вакцинуються” не в стаціонарі, а вдома. А самолікування, як відомо, шкідливе.
Олег Гороховський навіть навів таблицю, де є дані щодо “ефективності” 11 способів шахрайства, від яких страждають клієнти банків. Один із рядків – “Виманювання даних”.
Ось сумарні втрати клієнтів цього банку по цьому рядку щомісячно цього року.
Березень – 936 999 грн.,
квітень – 1 329 396 грн.,
травень – 1 914 510 грн.,
червень – 2 335 318 грн.,
липень – 1 035 317грн (до 20 числа).
Вражає? Ну, тоді пильнуй, читачу!
Валерій Боянжу
