Священик Леонід Кудрячов розповів, як цю притчу розуміти у світлі сьогодення.
«Євангельський сліпонароджений прозрів тілесно і духовно. Йому більше не потрібна тростина – ані тілесна, ані духовна. За допомогою першої він дістався до Сілоамської купелі, за допомогою другої знайшов Купіль Непересихаючу. Першу він, можливо, так і залишив при купальні або подарував комусь із сліпих жебраків, а другу передає тим, хто ще блукає у духовній темряві. Цю тростину не треба шукати у спецкрамницях, не треба ламати з дерева. Вона вкладена апостолом Іоанном в Євангеліє. Бери, хто бажає.
Багато охочих? Мало.
Мало хто услід за сліпонародженим чесно запитує: «А Хто Він, Цей Христос, щоб мені вірити в Нього?» (Див.: Ін. 9:36)
Ось типовий діалог на вступній розмовній бесіді з дорослою людиною, яка бажає прийняти хрещення і стати членом Церкви.
– Для того щоб охреститися, потрібна християнська віра. Ви – віруюча людина?
– Так, я вірю в Бога.
– А чи вірите ви у Христа Спасителя?
– Так, звичайно.
– А Хто Він, Ісус Христос, у якого ви віруєте? Що ви про Нього знаєте? Чому хочете стати Його послідовником? Чи читали ви Євангеліє?
– Ні, не знаю. Ні, не читав. Навіщо це? Я вірю в душі.
Як бачите, сама така людина не володіє тростиною, доводиться підсовувати їй її до рук. Візьми, візьми ж питання сліпонародженого, візьми його бажання в усьому розібратися і зробити осмислений крок до Христа, щоб щиро поклонитися Йому. Візьми!
Хтось бере, хтось – ні.
Цікаво, як відповідає сліпонародженому Христос: «І ти бачив Його, і Він говорить з тобою» (Ін. 9:37). Тут є над чим подумати. Грецьке слововживання дає право на такий переклад: «Ти прозрів, став бачити і зараз бачиш Його…» Потім Господь додає: «і Він говорить з тобою», – щоб навернути колишнього сліпця до його слухової пам’яті. Адже у незрячої людини слух, компенсуючи відсутність зору, розвинений набагато краще, ніж у зрячих. І слухова пам’ять також. Христос ніби каже йому: «Зістав голос, який відправив тебе до Сілоамської купелі, з Моїм голосом. Це був Я. Тоді ти Мене тільки чув, тепер можеш і бачити. Я і є Месія».
Мені здається, людина, яка взяла до рук Новий Завіт, має пережити щось подібне. Вона чує голос Христовий, що доноситься з рядків Писання, і має зіставити його з тим внутрішнім голосом «Бога в душі», який говорив у ній раніше, що привів її до цієї відкритої Біблії, який давав сили жити і йти далі. Куди йти? До Нього!
Чуєш? Це Він і є!
А тепер вдивися в Нього, у Його сповнені любові та співчуття очі, у глибину Його пробитих ребер, у рани на руках та ногах, у славне сяйво Його (а, отже, і твого) Воскресіння!
І вклонися Йому (Ін. 9:38)».
