Пирій повзучий – багаторічна трав’яниста рослина сімейства злакових. Має повзуче гіллясте тонке циліндричне горизонтальне кореневище, 2-4 м завдовжки. Росте по всій території України на луках, уздовж доріг, на степових схилах, серед чагарників, як злісний бур’ян на полях, городах і садах.
З лікувальною метою використовують кореневища пирію.
Заготовляють кореневища ранньої весни або восени. Обтрушують їх від землі, миють у холодній воді і сушать на відкритому повітрі (на сонці або під навісом), розстеливши тонким шаром (1-2 см завтовшки) на тканині або папері і час від часу перемішуючи. Висушені кореневища ріжуть на дрібні (не більше 1 см) шматочки і зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Траву пирію (Herba Graminis) використовують свіжою, у вигляді соку.
Фармакологічні властивості
Препарати пирію чинять відхаркувальну, протизапальну та сечогінну дію, сприяють відновленню порушеного обміну речовин. Застосування пирію показане
- при подагрі,
- ревматизмі,
- нирковокам’яній хворобі,
- циститах,
- запаленні передміхурової залози,
- каменях у жовчному міхурі,
- гастриті,
- ентероколіті,
- при набряках серцевого походження.
Знеболювальні властивості пирію використовують при подагричних ломотах, ревматизмі, болях у попереку та наслідках артриту, а обволікаючі та пом’якшувальні – при кашлі.
Препарати пирію вважаються ефективними і при рахіті, фурункульозі, золотусі, хронічній екземі та інших шкірних захворюваннях (для посилення терапевтичного ефекту одночасно 1-2 рази на тиждень приймають ванни з відваром кореневищ).
Рідше відвар кореневищ використовують як м’який проносний і потогінний засіб.
Застосування
Всередину – відвар кореневищ (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди. Сік зі свіжої трави – по півсклянки 1-2 рази на день при каменях у жовчному міхурі.
Зовнішньо – ванни з відвару кореневищ (50 г сировини на 5-10 л води).