Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф:
«Благочестива традиція передбачає споживання проскури разом зі святою водою натще, до споживвання іншої їжі. Але якщо ми відмовляємося від вживання святині (а саме святинею є як свята вода, так і проскура) тільки через те, що ми вже щось з’їли, то чинимо неправильно. У Типіконі, тобто книзі, що регулює здійснення богослужіння в Православній Церкві, є таке зауваження щодо вживання Хрещенської святої води: «Известно же буди всем о святей воде: яко неции суть отлучающе себе от святыя воды вкушения ради, не добре творят: ибо благодати ради Божия дана бысть на освящение миру, и всей твари» (Типікон, Вказівки на свято Хрещення Господнього).
Таким чином, ми бачимо, що споживання святої води, а отже, в принципі, і прокуори, є можливим і не тільки натщесерце, адже «Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину» (див. Мк. 7:15). Якщо ми будемо чисто механічно вживати з ранку натще святу воду і проскуру, але при цьому не будемо усвідомлювати те, для чого ми це робимо і навіщо це нам потрібно, користі від споживання святині не отримаємо. І навпаки, якщо ми з правильним внутрішнім настроєм приймемо проскуру, навіть незважаючи на те, що вже цього дня щось з’їли, гадаю, нічого поганого в цьому не буде».