До допомоги козаків часто вдавалися монархи інших держав. Як же воювали козаки та якою зброєю захищали рідну землю?
Зброю натирали розсолом
Козацький літописець Григорій Грабянка писав, що козаки володіли зброєю з таким чудовим мистецтвом, що з ними не міг зрівнятися навіть найкращий польський гусар. А військовий інженер Гійом де Боплан вважав козаків найкращою у світі рушничною піхотою.
На озброєнні козаків була різна зброя – як східних, так і європейських зразків. Вони не тільки використовували шаблі, піки, списи, ланцюги, рушниці, луки, але й пристосовували як бойові навіть сільськогосподарські знаряддя, наприклад, коси. Це був справжній військовий креатив – загнутим кінцем коси було дуже зручно стягувати супротивника з коня.
Вогнепальною зброєю козаків забезпечив перший кошовий отаман Війська Запорізького Єфстафій Дашкевич. З появою рушниць козаки одними з перших у Європі почали використовувати прообраз сучасного багнета – кинджали, які прикріплювали до рушниці. Але найбільш зручною вогнепальною зброєю все ж таки були пістолети, або пістолі, як називали їх козаки. Їх можна було носити за поясом, і кожен козак при собі мав не менше двох пістолів.
Запорожці любили зброю та вважали її предметом гордості. Шаблі та пістолети прикрашали дорогою оправою із золота та срібла і завжди утримували в ідеальній чистоті. Як казали в Січі, «то й не козак, коли має погану зброю». Перед битвою, щоб не «грало вороже око на ясному оружні», тобто щоб блиск не привертав увагу до власника, всі металеві прикраси на зброї натирали розсолом.
«Чорне лихо» для яничарів
Зброя допомагала козакам не лише перемогти ворога у бою, а й перехитрити. Наприклад, якщо доводилося пробиратися до ворожого тилу через болота, списи використовували як міст. Два ряди копій викладали на палицю вздовж і впоперек, так, щоб вийшов настил. Потім переходили цю ділянку топи, і знову укладали списи, доки виходили на тверду землю. Іноді на списи козаки одягали гострі наконечники з двох боків, щоб у бою можна було трощити ворога праворуч і ліворуч.
Але найулюбленішою козацькою зброєю була шабля. Запорожці вважали її «чесною зброєю», «лицарською», гідною чесного бою. Часто у козаків можна було побачити польські шаблі, які навіть називали на честь польських королів – зигмундівка, баторіївка. Але була у козаків і особлива шабля, яка мала назву «карабела», що в перекладі з турецької означає «чорна біда». Так її охрестили турки, які, певне, дуже боялися козаків, озброєних цими шаблями.
Ще один вид історичної козацької зброї – це булава. Цей тип озброєння став однією з визначних ознак гетьманської влади, починаючи з XVI століття. Зазвичай булаву прикрашали дорогоцінним камінням та металами, а на булаві гетьмана обов’язково зображували герб, прізвище чи вензель власника.
Гарматний арсенал був найкращим у Європі
У XIV столітті у світі з’явилася вогнепальна зброя, але вона була дуже дорогою. 1394 року за наказом польського короля до Львова привезли кілька гармат, які на той час вважалися великою розкішшю, бо їх виготовляли з міді. Козацька артилерія складалася переважно з трофейних гармат та знарядь місцевого виробництва, метал для яких виплавляли на рудниках України.
Особливо якісну зброю виробляли у Запорізькій Січі. Тут виготовляли рушниці, списи, шаблі, відливали гармати, які стріляли чавунними та залізними ядрами, гранатами, запалювальними снарядами, картеччю. По кілька маленьких гармат, які чудово підходили для ближнього бою, козаки встановлювали на свої човни «чайки».
У Батурині, за наказом Івана Мазепи, було споруджено ливарний завод, де вироблялися гармати. Мазепа був спеціалістом з артилерії та збільшив гарматний арсенал України, який став одним із найбільших у Європі. До речі, великокаліберна гармата козаків «гуфниця» вважається попередницею сучасних гаубиць, які використовують наші ЗСУ.
Подарунки-символи від польського короля
Козацькі клейноди – відзнаки козацьких військ та символи козацької влади. Перед виборами гетьмана їх урочисто виносили під звуки труб та літавр, а охороняли їхні військові старшини. У XVI столітті монархи, які бажають отримати підтримку від козаків, дарували їм клейноди. Початок цього звичаю 1583 року поклав польський король Стефан Баторій, який подарував козакам хоругву, бунчук, булаву та печатку як символи незалежності.
Українському вітанню понад 100 років
Вперше фраза «Слава Україні!», хоч і в дещо іншому вигляді, з’явилася ще 1840 року, у вірші Тараса Шевченка «До Основ’яненка»: «Від де, люди, наша слава, слава України!».
Украинскому приветствию больше 100 лет
Впервые фраза «Слава Україні!», хотя и в несколько ином виде, появилась еще в 1840 году, в стихотворении Тараса Шевченко «До Основ’яненка»: «От де, люде, наша слава, слава України!».
Пізніше, наприкінці XIX століття, це гасло вперше прозвучало як привітання, його ініціаторами стали харківські студенти. 1917 року фразу «Слава Україні!» можна було почути від українців навіть на робітничих протестах у Детройті та Іркутську, а влітку того ж року її виголосили моряки першого корабля Чорноморського флоту, який підняв жовто-блакитний прапор.
У сучасному вигляді привітання «Слава Україні!» – “Героям слава!” виникло наприкінці 1920-х років в організації «Легіон українських націоналістів». А сьогодні це гасло асоціюється з революцією 2014 року та війною на Донбасі. Крім того, у 2018 році привітання «Слава Україні!» стало офіційним привітанням наших Збройних Сил.
