Документ було оприлюднено у газеті «Голос України», офіційному друкованому органі Верховної Ради. Цей закон стосується організації роботи та відносин між роботодавцями та працівниками у період військового стану.
Йдеться про умови надання відпусток, збільшення навантаження для працівників та звільнення з роботи.
Отже, основні моменти закону:
У період воєнного стану роботодавець може перевести працівника в іншу роботу, за трудовим договором, без його згоди. Така робота має бути пов’язана із запобіганням або ліквідацією наслідків бойових дій.
Роботодавець може за своїм бажанням розірвати трудовий договір із працівником у зв’язку із веденням бойових дій. У період воєнного стану працівника можуть звільнити, якщо він перебуває на лікарняному або у відпустці. Звільненим такий працівник буде зважати на перший день виходу з лікарняного або відпустки. Якщо працівник перебуває у декретній відпустці, ця норма не поширюється.
Тепер тривалість робочого часу може становити до 60 години на тиждень. Скорочений робочий тиждень тепер не перевищуватиме 50 годин на тиждень. Роботодавець може продовжити робочий тиждень до 6 днів, а тривалість вихідних скоротити до 24 годин.
До нічної роботи можуть залучити всіх працівників, крім вагітних та жінок, які мають дитину до 1 року та людей з інвалідністю, яким протипоказана така робота.
Жінок можуть залучити до роботи у небезпечних та шкідливих умовах за їх згодою.
Працівників, які мають дітей, можуть залучати до роботи вночі, у вихідні дні, свята та відправляти їх у відрядження.
Роботодавець може не виплачувати своєчасно зарплату, якщо доведе, що це відбувається через бойові дії чи інші непереборні обставини. Якщо підприємство не може платити зарплату через бойові дії, то має виплатити її після поновлення роботи.
У воєнний час щорічна оплачувана відпустка працівників становить 24 дні. При цьому роботодавець може відмовити працівникові у наданні відпустки (крім декрету), якщо працівник залучений до роботи на об’єктах критичної інфраструктури.
На прохання працівника роботодавець може відправляти його у неоплачувану відпустку без обмеження строку.
Через бойові дії роботодавець може призупинити трудовий договір із працівниками. Це означає, що через збройну агресію країни роботодавець неспроможна забезпечити працівників роботою. При цьому відшкодування зарплати покладається на країну-агресора, тобто на Росію. Яким чином роботодавець має отримувати це відшкодування, у законі не вказано.
