Іменини 15 лютого
15 лютого іменини відзначають чоловіки з ім’ям Василь
Василь
від давньогрецького імені Басилейос – «царський, царствений»
Стрітення Господнє
У чому суть свята Стрітення Господнього?
«Свято припадає на 40-й день після Різдва (2/15 лютого). Він був запроваджений Єрусалимською церквою у IV столітті, і з V століття став повсюдним.
Слов’янське слово “стрітіння” означає “зустріч”. У євангельській історії це як би зустріч Старого та Нового Завітів.
Згідно з розповіддю св. Луки (2,22–38), відбулася вона у Єрусалимському Храмі.
Мойсеєвий Закон наказував здійснювати над кожним первістком чоловічої статі обряд посвячення Богові. Коли немовляті Ісусу виповнилося 40 днів, Йосип і Марія понесли Його в Дім Божий.
Вони стояли серед інших сімей, чекаючи своєї черги, і в цей момент до них наблизився старець Симеон, який жив при храмі. Він належав до тих, хто палко вірив у швидкий прихід Месії. Старцеві було передбачено, що він ще за життя побачить Спасителя світу. І тепер Дух Божий вказав йому на пару бідних галілеян. Симеон узяв на руки їхнього Дитя і почав молитися: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за дієсловом Твоїм, з миром; бо бачили мої очі спасіння Твоє, яке Ти приготовив перед лицем усіх народів, світло на просвіту поган і славу народу Твого Ізраїля». Потім, прозріваючи боротьбу, яка спалахне навколо Ісусового, старець додав: «Ось, лежить Сей на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі… нехай відкриються думки багатьох сердець». А Матері пророкував: «Тобі Самої зброя пройде душу».
У цих словах укладено весь хресний шлях Діви: від безлюдних вулиць нічного Віфлеєму до Голгофи. Вже в перші роки життя Сина їй довелося тремтіти за Нього. Тривожна звістка про вбивство, що готується, поспішна втеча, втомлива подорож у чужу країну, життя далеко від батьківщини – такий пролог євангельської історії. Але ніколи не вирвалось у Марії ні слова ремствування, ні скарги.
І ось святе сімейство знову в Назареті. Здається, всі грози минули. Однак, чи можна стверджувати, що за ці роки серце Матері завжди було спокійним? Єдиний епізод з юнаків Ісуса, збережений Євангелієм, говорить про інше. Який болісний годинник провела Діва Марія, відшукуючи зниклого Сина в багатолюдному місті!.. «Дитино Моє! Що ти зробив з нами? Отець Твій і Я з великою скорботою шукали Тебе! – каже Вона Отрокові.
Нарешті Ісус покинув Назарет, щоб ніколи більше не повертатися під рідний дах. Марія залишилася одна в містечку, де Її Сина вважали божевільним. А коли Вона прийшла до Капернауму – тільки поглянути на Ісуса, – натовп завадив їй увійти до дому.
І так – протягом майже трьох років. Вона стежить за Ним здалеку, страждає за Нього, мовчки несе Свою скорботну материнську частку. Марія чує, що Ісусові постійно загрожує небезпека, дізнається, що Він вирушив у стан таборів супротивників, в Єрусалим, де старійшини і архієреї готують Йому розправу. І Мати Божа поспішає туди разом із галілейськими паломниками…
У Страсну п’ятницю меч справді пронизав їй душу. Стоячи біля Лобного місця, вона бачила Сина на ганебному стовпі, бачила Його прибиті руки, чула Його останні слова, коли Він доручав її турботам улюбленого учня. Вона стала названою матір’ю Іоанна і разом із ним ніби усиновила всіх учнів Христових.
Невипадково день Стрітення в церковної традиції вважається як святом на честь Христа, а й Богородичним. Він нагадує нам про земний подвиг і муки Богоматері».
За книгою священика Олександра Мене «Таїнство, слово, образ»
