Батьківщина актинідії Південно-Східна Азія. В Європу її привезли наприкінці ХІХ століття, і з того часу вона почала свою подорож по європейських садах. На щастя, селекціонери створили чимало врожайних і морозостійких сортів і форм, які можна вирощувати в нашому кліматі. Актинідія – багаторічна листопадна дерев’яниста ліана, яка витримує зниження температури до -30оС. У природі вона обвиває стовбури дерев, піднімаючись до світла і поступово обплітаючи всю крону. Тому для вирощування актинідії знадобляться високі опори або шпалери, про спорудження яких необхідно подбати заздалегідь. Актинидія належить до дводомних рослин з чоловічими і жіночими екземплярами, які можна розрізнити тільки під час цвітіння. Для кращого запилення висаджують одну чоловічу рослину на 4-5 жіночих. У мене актинідія росте на шпалері біля паркану. Щоб збільшити кількість зав’язі, під час цвітіння вирізаю квітконосні гілки з чоловічої рослини, ставлю їх в ємності з водою і розвішую в кронах жіночих екземплярів. Ефект вражаючий: урожай підвищується в рази! Причому збільшується не тільки кількість ягід, але і їхні розміри.
Вибираючи місце для посадки актинідії в саду, необхідно врахувати, що вона росте і плодоносить понад тридцять років. Не терпить сусідства з яблунею, а смородина – їй до вподоби. Перекопувати землю під кущами не можна, оскільки коріння залягає досить близько до поверхні. Я акуратно рихлю сапкою пристовбурні кола і обов’язково мульчую їх. Актинідія росте на різних ґрунтах, крім глинистих і з близьким заляганням ґрунтових вод. Віддає перевагу кислим і слабокислим, багатим органікою, категорично не переносить вапняні. При садінні необхідно подбати про хороший дренаж, щоб уникнути застою води в зоні залягання коренів. Під час літньої посухи потрібно забезпечити рослинам полив. Садивну яму викопую глибиною 50 см і шириною 50-60 см. На дно укладаю шар дренажу з битої цегли, заправляю живильним субстратом, що складається з перегною, торфу, компосту і попелу. Щоб стимулювати активний старт рослини після садіння, в яму вношу 100-150 г аміачної селітри, 200-300 г суперфосфату.
Актинідія дуже любить сонце, але в перші два роки напівтінь піде їй тільки на користь. Відстань між кущами має бути не менше 2 м. Після садіння потрібно захищати молоденькі рослини від кішок. Особливо від них страждають жіночі екземпляри. Кішкам подобається запах рослин, вони обгризають молоду кору, видряпують кігтями бруньки і вигрібають лапами навіть коріння. Після цього рослина, як правило, не виживає. Найкращий захист – металева сітка густої фракції висотою 1 м. Старим рослинам коти не страшні. Догляд за актинідією звичайний – поливи, підживлення, розпушування верхнього шару ґрунту. У вечірні та ранкові години ліана любить дощування відстояною водою. Вона швидко заповнює простір, чіпляючись за опору. В цей час рослині потрібна формуюча обрізка, щоб оптимально заповнити шпалеру. Якщо ви забезпечите актинідії належний догляд, вона обдарує вас щедрим урожаєм вітамінних ягід і прикрасить ваш сад. Весняні заморозки можуть пошкодити пагони і плодові бруньки і залишити вас без врожаю. Тому бажано забезпечити рослинам укриття на випадок поворотних заморозків. А осінні заморозки не страшні, стиглим плодам вони не зашкодять. Після опадання листя ягоди ще довго висять на гілках. Обрізку актинідії проводжу виключно восени. Проріджую крону, видаляю пошкоджені і сухі гілки, вирізаю пагони, які ростуть в небажаному напрямку. В цей час заготовляю і живці для вкорінення. Зберігаю їх у вологому піску або тирсі в холодному погребі.
Богдан ГАМОРАК, садівник-експериментатор,
м. Тлумач Івано-Франківської області.
