Вишня. Хіба можна уявити українські сади без цієї культури? Оспівана у піснях, описана у віршах, є яскравим символом нашої батьківщини. А чого лише вартують вареники з вишнями, пироги, торти, варення, вишневий соус та особливо вишнева наливка — класика української кухні!
На жаль, не усі люди можуть собі дозволити поласувати такими смаколиками, особливо діти. Екологічне сьогодення вводить свої корективи. Алергія на червоний колір змушує відмовлятись від таких необхідних і корисних ягід. Відсоток таких людей у світі досить високий, тому селекціонери багатьох країн працюють над створенням білоплідних фруктів та ягід, що не викликають алергії. Працюють у цій сфері і в вишневому напрямку.
Кілька років тому в ірландських виданнях була вперше опублікована інформація про вишню з помаранчевим кольором ягід. Розповідалось, що це перший крок до освітлення забарвлення вишневих ягід.
Зараз переходжу до найцікавішого. І не можу не згадати Тараненко Лілію Іванівну (1923-2012) — селекціонера кісточкових плодових культур (черешні, вишні, аличі, сливи, терну), яка більшу частину свого життя присвятила науці. Лише 62 роки невтомної праці на одному місці — в Артемівській дослідній станції. Знана у всьому світі. Її сорти успішно вирощуються, як в Україні, так і за її межами. Важка праця в нелегких кліматичних умовах Донбасу давала високі результати. Найскладнішим в її житті був останній десяток років. І це не пов’язано зі старістю. Її дослідно-селекційну ділянку передали місцевому радгоспу.
Останнім завданням Лілії Іванівни було збереження нових, ще не зареєстрованих (більше 400) форм різних видів кісточкових культур. Вона просила, щоб хоча б до її смерті не розкорчовували цю ділянку. Оберемками розсилала живці своїх творінь, за символічну плату, в надії на збереження цих форм у приватних колекціях. Саме у ті часи і було передано дві форми білої вишні. Одна високоросла. Дерево за своїм габітусом схоже на черешню. Ягоди теж, біло-жовтуваті, досить великого розміру, аж ніяк не асоціюються з вишнею. І лише вкинувши до рота, можна оцінити приємний кисло-солодкий вишневий смак.
У другої форми плоди були дещо дрібніші, але дерево по опису більше нагадувало вишневе. Ягоди теж біло-жовті, з більш характерною для вишні кислинкою.
Зберегти вдалося лише першу форму. Завдячуємо цьому Волощенку Валентину Васильовичу з Дніпропетрівщини. В інших країнах лише роблять перші кроки в цьому напрямку, а ми ледь не втратили таку унікальну плодову культуру. Можливо, у когось збереглася друга форма білої вишні. Відгукніться!
Щодо першої, порадившись з колегами, вирішили назвати цю форму — Лілія. Неповторна у своєму роді, як і її автор, людина з великої літери — Тараненко Лілія Іванівна.
В’ячеслав ФРАНЦІШКО, садівник-експериментатор, м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області.
Президент Украины сообщил о лишении гражданства «некоторых лиц» из-за наличия у них российского паспорта. Очевидно,…
В Украине определённые категории людей имеют право на бесплатные или частично оплачиваемые лекарства. Рассказываем, кто…
Как пережить темноту. Украинцам объяснили, что делать, чтобы оставаться мобильным во время длительного отключения света.
Осенняя посадка – важный этап в уходе за садом. Чтобы молодые деревья и кустарники хорошо…
Без муки, без яиц и без сахара – но невероятно вкусно! Рецепт печенья, который покорит…
Пенсионный фонд обновил правила идентификации пенсионеров. Что нужно знать пенсионерам.