Лариса: “Про що я шкодую? Я жартома кажу чоловікові: “Тільки з одним з тобою прожила стільки років!” Я шкодую, що не було в мене ще кілька хлопців. А якщо серйозно, ні про що я не шкодую. У молодості у нас все було добре: коли ти молодий, ти завжди задоволений усім. Навіть і ми, пенсіонери, на старість років – задоволені. Жалкуємо зараз тільки про те, що йде війна. А свою внучку я з 3 років навчаю (їй зараз уже 30), що треба вчитися, розвиватися, щоб бути самостійною і бабусі з дідусем допомагати”.
Сергій: “Я шкодую, що так і не одружився. Я міг одружитися у 20 років, як належить, але не зробив цього. Сім’ї немає, є інвалідність і більше нічого. А молодим можу порадити слухатися батьків, берегти здоров’я, займатися спортом, бо життя важке, може їх перемолоти, і вони теж нічого не встигнуть, як я. Це погано”.
Олена: “Я шкодую про те, що в молодості була, як вам сказати, не поінформована… Я дуже хотіла вчитися, ходити у рейси. Але вже коли пішла практика, мені погано стало на воді – так я і не змогла вийти в море… Шкода, що мене син покинув. Я мріяла, щоб він став лікарем, ходив у білому халаті та надавав людям допомогу. А він… снаркоманився… У мене зараз дуже складна ситуація: у мене хвороба Паркінсона, я страждаю на діабет, я в січні перенесла інфаркт… але сьогодні мені допомогти нема кому, я самотня. Тому молодому поколінню хочу сказати: не забувайте старих, знайте, що вони вас на світ привели!”
Микола: “Хто не був молодий, той не був дурний” – є таке прислів’я. Тож щось встигли ми в житті, чогось не встигли. Кожен має свою долю. Я не шкодую ні про що. Молодість гарна була, юність – гарна. Дружина в мене прекрасна, дорослі діти. Життя пройшло класно. Зараз війна закінчиться, буде ще краще!”
Валентина: “Я першу війну зустріла 1941 року на Пирогівській вулиці, навпроти військового шпиталю, де працювала моя мама. І так я прожила там все життя: 33 роки в комунальній квартирі, двоє дітей… Я дуже шкодую, що зараз ми якось гірше живемо. Молодим можу порадити вчитися. Хочеться, щоб у нас була розумна молодь, особливо дівчатка, щоб матом не сварилися”.
Олена: “Може, треба було б нам, українцям, раніше почати боротися за свою свободу. От про це я зараз шкодую. Ми завжди відкладали щось на потім: потім буде краще. Але ж ви бачите, що краще, ніж сьогодні – немає. Сонечко світить – добре. Тривоги зараз немає – сподіватимемося, що й ніч буде тихою”.
Ольга: “Нам у молодості досвіду не вистачало. Пропущені деякі рядки життя у нас випали. Але є речі, про які я зовсім не шкодую. Я займалася бігом, була чемпіонкою міста Харкова, виступала за Україну. І от моя бабуся завжди говорила: “Бігай-бігай, подивишся на старості, як в тебе ноги болітимуть”. Так от – ні, не болять. Я можу ходити дуже багато. Мій вид спорту не вплинув на моє здоров’я. Нас, молодих, вчили жити не одним днем, думати про завтра, як кошти зберегти тощо. А от сьогодні молодь живе одним днем. І я вважаю, що вони праві. Треба жити тепер і зараз, і насолоджуватися життям. У мене дорослі внуки, старший – на “нулі” у ЗСУ. І їхні думки правильні. Я дуже багато чого черпаю від молоді”.
Вас також можуть зацікавити новини:
Європейські пенсії: як влаштовані пенсійні системи в інших країнах (відео)
