Ключові тези:
- Новий закон пропонує карати за заперечення суб’єктності України та приниження мови й культури.
- Юристи вказують на ризик дублювання вже існуючої статті 161 КК про розпалювання ворожнечі.
- Поняття «українофобія» має оціночний характер, що може призвести до зловживань або неоднакової судової практики.
Також цікаво: Нерест диктує правила: яку рибу не можна ловити в травні — і що дозволено
Які аргументи ініціаторів закону?
Автором та ініціатором законопроєкту № 15186, зареєстрованого 22 квітня 2026 року, є нардеп Микола Княжицький. Прихильники законопроєкту наголошують, що чинного законодавства недостатньо для боротьби з системною антиукраїнською пропагандою. В умовах війни захист національної честі та гідності стає питанням національної безпеки. Нова норма має чітко зафіксувати, що заперечення права українців на власну культуру та державу – це злочин, який каратиметься законом.
То що ж таке «українофобія»?
Наразі текст документа у відкритому доступі відсутній. Як пише “Судово-юридична газета”, найбільше занепокоєння викликає юридична невизначеність терміна. У кримінальному праві кожен елемент злочину має бути прописаний до дрібниць. Якщо закон не має чіткого визначення, що саме вважати «приниженням культури» або «виправданням асиміляції», судді та слідчі опиняться в ситуації суб’єктивного тлумачення. Це створює небезпеку порушення принципу правової визначеності, коли людина не може заздалегідь зрозуміти, де закінчується критика і починається кримінал.
Що не так зі статтею 161 Кримінального кодексу?
Стаття 161 Кримінального кодексу передбачає покарання за розпалювання національної ворожнечі та приниження честі й гідності. За зневажливі дописи у соцмережах про українську мову можна отримати вирок. Проте юристи застерігають, що створення нового складу злочину, який фактично дублює існуючий, лише заплутає правоохоронну систему та ускладнить кваліфікацію справ.
Чи не буде новий закон протирічити свободі слова?
Відповідно до міжнародних стандартів, держава може карати за заклики до насильства чи відверту ненависть, але навіть «різкі чи образливі» думки часто підпадають під захист Конвенції. Тому законодавці мають прописати норму так, щоб вона стала не інструментом цензури, а справді протидіяла деструктивним діям, що загрожують цілісності суспільства.
Законопроєкт № 15186 – логічна спроба держави зміцнити ідеологічний фронт. Проте, щоб ініціатива не перетворилася на джерело нових правових проблем, вона має бути чітко прописана. Ефективність закону залежатиме від того, чи зможуть автори узгодити поняття «українофобія» з чинним кодексом та міжнародними нормами.
Читають також:
