Ключові тези:
- Українка з Лейпцига скаржиться на високі щомісячні витрати в Німеччині навіть за умови економії, зокрема на інтернет, спортзал і документи.
- Дорогий інтернет за 60 євро на місяць, за її словами, працює нестабільно, сигнал не покриває всю квартиру та часто зникає, а зміна провайдера не допомогла.
- Жорсткі контракти та бюрократія призводять до додаткових витрат: абонементи потрібно оплачувати навіть без відвідування, а легалізація документів потребує значних коштів.
Раніше ми розповідали про максимальну легалізацію у Німеччині: як отримати паспорт цієї країни.
Своїм досвідом поділилася українка Наталя (@mamasita_ua_leipzig), яка нині живе у Лейпцигу, пише OBOZ.UA.
«Як би я в Німеччині не економила, але постійно переплачую», – пояснює вона.
Дорогий і нестабільний інтернет
За словами жінки, однією з регулярних витрат став домашній інтернет. «Інтернет – 60 євро на місяць. Я вважаю, що це дорого», – скаржиться українка.
Втім, питання не лише у вартості, а й у якості послуги. Наталя зазначає, що навіть за заявленої швидкості 1000 Мбіт/с інтернет працює нестабільно: сигнал не покриває всю квартиру, зокрема не дістає до спальні, а також періодично зникає. За її словами, звернення до провайдера не дали бажаного результату, а зміна компанії суттєво ситуацію не покращила.
Абонемент у спортзал – навіть без відвідувань
Ще одним фінансовим викликом стали умови договорів у тренажерних залах. За словами жінки, деякі клуби зобов’язують оплачувати щомісячний абонемент незалежно від того, чи користується людина послугами.
«Я щомісяця плачу гроші. Ходжу, не ходжу – а платити зобов’язана, тому що контракт. Навіть коли у мене була травма гомілкостопу і мені лікарка заборонила (сказала, у найближчі 2 місяці не можна займатися), у мене була довідка, і нікого це не цікавить – плати», – пояснила вона.
Бюрократія, яка коштує дорого
Окремою темою Наталя називає складні адміністративні процедури, пов’язані з оформленням документів. За її словами, переклади та легалізація паперів потребують значних фінансових витрат.
«У Німеччині ми стільки грошей витратили на переклади документів: апостиль, апостиль на апостиль, і відправляли в Україну документи, щоб там поставили апостиль, потім привозили документ сюди, платили «Новій пошті», – згадує Наталя.
Читайте також:
