Ключові тези:
- Святитель Миколай — реальна історична особистість, відома своєю милосердною допомогою, чудесами й духовною силою, а не казковий персонаж.
- Санта-Клаус — світський фольклорний образ, який лише частково ґрунтується на постаті святителя Миколая, але не відображає його подвижницького життя.
6 грудня за новоюліанським календарем і 19 грудня за юліанським ми святкуємо пам’ять одного з найшанованіших святих — святителя Миколая Чудотворця. Його шанували за всіх часів: християни, мусульмани і навіть язичники. Ще при його висвяченні єпископ Патарський сказав пророчі слова: «Я бачу нове сонце, що сходить над землею і приносить втіху скорботним і стражденним… Щаслива та паства, якою він стане наставником». І все життя святителя стало виконанням цих слів.
Раніше ми розповідали, чи можна носити червону нитку на руці.
З юності святитель Миколай відрізнявся полум’яною вірою та суворим духовним життям. Він був подвижником, який жив у пості та молитві: захищав несправедливо засуджених, підтримував слабких, утішав страждаючих. Церква називає його «правилом віри» та «образом лагідності». А численні чудеса за його життя і після смерті підтверджують: Господь прославив святителя за любов та милосердя до людей.
Особливо ніжно шанував святого Миколая наш народ. Його називали «Микола Милостивець» – за доброту і готовність прийти на допомогу. Моряки вважали його покровителем, і на суднах — і у православних, і у мусульман — нерідко можна було побачити його ікону.
Одним із найвідоміших чудес став випадок, що стався у Києві в XI столітті. Багатий киянин плив із сім’єю Дніпром. Мати, тримаючи на руках немовля, задрімала, і дитина впала у воду і потонула. Батьки у розпачі стали молитися святителю Миколаю. І сталося неймовірне: немовля знайшли у храмі, яке лежало біля ніг ікони святителя — живого, тільки мокрого від води. З того часу цей образ називають Микола Мокрий.
Сьогодні у всьому світі відомий образ Санта-Клауса, який історично пов’язаний із пам’яттю святителя, але дуже віддалений від неї. На Заході церковна традиція згодом перетворилася на світський святковий звичай, і народився фольклорний персонаж — добродушний старий у червоному костюмі.
Церква підкреслює важливе розходження. Святитель Миколай — не казковий дід, а справжній угодник Божий, який жив подвижницьким життям, допомагав людям і ревно захищав істину. Тому важливо, щоб діти та дорослі, зустрічаючись зі зовнішньою святковою символікою, не забували про справжнього святого.
Подвиг святителя закликає нас до дії, а не лише до слова. Якщо ми хочемо змін — у собі та навколо себе — шлях один: робити добро, допомагати ближнім, не проходити повз чужу біду. Святитель Миколай став любимим народом саме за це — за діяльну любов.
Ушановуючи святителя сьогодні, пам’ятатимемо його уроки. І тоді пам’ять про нього буде не просто традицією, а живою силою, яка змінює серце.
«О всеблаженний Миколаю, не переставай молитися за нас, з вірою і любов’ю шануючих твою пам’ять!»
За проповіддю архієпископа Аверкія
Читайте також:
