Новини

Сині собаки з Чорнобильської АЕС — не вигадка: що здивувало генетиків

Ключові тези:

Яскраво-сині собаки з Чорнобиля, фото яких облетіли мережу, не є результатом радіаційних мутацій.
Науковці пояснили, що незвичне забарвлення найімовірніше пов’язане з побутовими хімікатами, а не генетичними відхиленнями.
Реальні наукові зміни стосуються генетичної структури популяції, ізольованої в зоні відчуження.

У лісах та занедбаних населених пунктах 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС сьогодні мешкають близько 900 собак Фото деяких з цих тварин із яскравим синім хутром нещодавно з’явилися в мережі, що спричинило сплеск дискусій про можливі наслідки радіації.

Феноменом зацікавились і серйозні дослідники. Розповідаємо, яких висновків вони дійшли та чи дійсно це мутація з посиланням на дані волонтерської організації Clean Futures Fund.

Раніше ми розповідали, як українець виграв майже 2 млн гривень у лотерею.

Хімічне забарвлення замість мутацій

Користувачі соцмереж висували теорії про зміни пігментації через радіаційний вплив або навіть штучну генерацію. Однак волонтери які з 2017 року працюють у зоні відчуження, надали більш приземлене пояснення.

Біолог Тімоті Муссо, консультант програми та професор Університету Південної Кароліни, підкреслив: ймовірно, тварини контактували з побутовими хімікатами.

Собаки могли викачатися у барвнику з перекинутих санітарних блоків або туалетних кабінок, а шерсть ввібрала колір як губка.

Ветеринарний огляд тварин підтвердив: ознак променевої хвороби чи генетичних аномалій немає.

Що насправді відбувається з ДНК чорнобильських псів

Незвичайний колір хутра — лише медійний ефект. Набагато важливішими виявились результати генетичного дослідження популяції.

Команда Муссо проаналізувала ДНК 302 собак із трьох зон — промислового майданчика АЕС, міста Чорнобиль та частини території на відстані 15–45 км від реактора.

Популяції виявилися генетично відмінними, навіть якщо групи розділяють лише кілька десятків кілометрів. Ізоляція та обмежений доступ людей сформували 15 родинних кланів, які частково перемішуються через міграцію тварин у пошуках партнерів.

Цікаві сліди минулого збереглися у генетиці собак, що мешкають безпосередньо біля станції: приблизно 9% їхніх хромосом мають походження німецьких та східноєвропейських вівчарок — нащадків службових собак, які охороняли об’єкт у радянський період.

Дослідники ідентифікували 391 ділянку геному, де відмінності між популяціями перевищують очікувані. Частина цих генів пов’язана з імунною відповіддю та відновленням ДНК.

Проте науковці підкреслюють: доказів прискорених мутацій або розвитку «радіаційної стійкості» немає. Зміни пояснюються насамперед тривалою ізоляцією, а не впливом радіації.

Читайте також: