Ключові тези:
- Люди можуть пам’ятати події з віку 2,5 років – це раніше, ніж вважалося раніше.
- Наші спогади часто датовані неправильно — ми думаємо, що були старшими, ніж були насправді.
- Згадуючи одну подію, ми можемо «розкачати» пам’ять і згадати ще більш ранні моменти.
- Інфантильна амнезія — захисний механізм, який допомагає психіці немовляти впоратися зі стресом.
- У перші роки життя мозок зайнятий виживанням, а не запам’ятовуванням — пам’ять формується пізніше.
- Перші спогади найчастіше пов’язані з емоціями, страхом або моментами, коли дитина почала активно реагувати на світ.
Раніше ми розповідали, у якому віці старіння різко прискорюється: вчені визначили точний період
Ваш перший спогад — не перший. Вчені пояснили, чому
Скільки вам було років у ранньому спогаді? Швидше за все менше, ніж ви думаєте.
Вчені з’ясували, що люди можуть пам’ятати події, що відбулися з ними ще у 2,5 роки. Це раніше, ніж вважалося раніше, на цілий рік.
Результати дослідження опублікували у науковому журналі Memory. Дослідження тривало 21 рік — і тепер воно змінює наше уявлення про перші спогади.
Доктор Керол Петерсон, провідний автор роботи, пояснює:
«Коли люди згадують свій перший спогад, вони часто помиляються у віці. Насправді вони були молодшими, ніж думають».
Чому так відбувається?
Наш мозок може згадувати більше, ніж ми усвідомлюємо.
Варто лише почати згадувати, і з’являється все більше ранніх картинок з дитинства. Це схоже на насос – як тільки запустиш, починає працювати сам.
Ми помиляємось у віці своїх спогадів.
Наприклад, людина думає, що їй було 4, а насправді 3. Або навіть 2 роки. Батьки часто підтверджують, що подія сталася раніше, ніж нам здається.
Чому ми не пам’ятаємо себе немовлятами: як працює “захисна амнезія”
Ви не пам’ятаєте своє народження, і це абсолютно нормально. Вчені називають це явище інфантильною амнезією. Воно є у всіх і, на думку психологів, це не помилка організму, а його спосіб захистити нас.
Навіщо забувати дитинство?
Наш мозок спеціально “відключає” пам’ять на перші місяці і навіть роки життя. Ось чому:
- Народження – це стрес.
- Перші хвилини життя – шок для немовляти: різке світло, холод, шум, зміна середовища.
- Це травматичний досвід, і організм автоматично його «прає», щоб не перевантажити психіку.
Мозок дитини не готовий до усвідомлення.
У дитинстві нервова система ще розвинена повністю. Мозок зайнятий виживанням, а чи не накопиченням спогадів. Якби ми пам’ятали все, психіка могла просто не витримати.
Пам’ять включається, коли ми починаємо діяти.
Тільки коли дитина починає реагувати на світ – боятися, захищатися, просити про допомогу – мозок «дозволяє» зберігати ці моменти. Так і формуються перші справжні спогади.
Деякі люди згадують, як сильно злякалися чогось у ранньому віці. Це може бути і є їх першим спогадом — тому що воно пов’язане з сильною емоцією та активною реакцією на загрозу.
Читайте також:
