Ключові тези:
- Обмеження державою зарплати та коефіцієнту стажу при розрахунку пенсій призводить до значних фінансових втрат для пенсіонерів — інколи це десятки чи навіть сотні тисяч гривень за весь період отримання виплат.
- Пенсійний фонд свідомо знижує розрахункові показники, не враховуючи повністю заробітну плату та реальний трудовий стаж, навіть якщо внески сплачувалися з усієї суми доходів.
- Система підтвердження довідок про зарплату часто використовується для відмови у перерахунку пенсій, перекладаючи відповідальність за пошук первинних документів на самих пенсіонерів, хоча це обов’язок державних органів.
- Існують три дієві способи відстояти своє право на справедливий перерахунок пенсії — письмовий запит до ПФУ, звернення до суду та скарга до органів влади чи омбудсмена.
Раніше ми розповідали, що Кабмін планує підвищити пенсії в Україні в 2026 році: у кого надбавка буде найбільше.
Ми разом з незалежним пенсійним експертом Віктором Богдановим проводимо аудит пенсійного законодавства на справедливість розрахунку пенсій – такий, яким він взагалі має бути – вґрунтований на повному трудовому внеску пенсіонерів, тобто на трьох параметрах:
- зарплаті,
- робочому стажі,
- а також умовах праці та стані здоров’я.
Раніше ми розібрали, що від дати виходу на пенсію може дуже суттєво залежати її розмір – так-так, різниця може бути у кілька тисяч гривень.
Сьогодні ми продовжимо “розбір польотів”:
- Як розрахунок пенсії може бути несправедливим?
- Як коефіцієнт стажу впливає на розмір пенсії?
- Як Пенсійний фонд обмежує пенсії українцям?
- Що робити, якщо вам відмовляють у перерахунку пенсії?
Розрахунок пенсії – несправедливість пенсійного законодавства
Отже, великою несправедливістю у розрахунку пенсій наш незалежний експерт вважає обмеження розміру заробітної плати, яка враховувалась для обчислення пенсій.
До прийняття нового пенсійного законодавства у 90-х роках максимальний розмір зарплати для обчислення пенсії не був жорстко обмежений. Тож якщо людина отримувала солідну зарплату, вона могла розраховувати на високу пенсію, що обчислена з усієї суми.
Однак, пенсійна система почала реформуватися. Законом “Про пенсійне забезпечення” від 1991 року вже були встановлені обмеження на розмір пенсії, які хоч і змінювалися, але завжди мали свій максимум.
Але головне те, що пенсійні внески сплачувалися з усієї заробітної плати, однак під час обчислення пенсії враховувалася лише її частина. Таким чином, висококваліфіковані спеціалісти з високими заробітками, такі як металурги, хіміки, атомники та вахтовики, отримували пенсії, що не були пропорційні їх внескам до Пенсійного фонду.
Важливо, що обмеження стосувалося саме максимального розміру пенсії, а не заробітної плати. Тобто, якщо працівник отримував дуже високу зарплату, з якої сплачував внески, його пенсія все одно не могла бути більшою за певний поріг.
Таким чином держава свідомо знизила коефіцієнт зарплати під час розрахунку пенсії. А це зменшує розмір пенсії на кілька сотень гривень на місяць, а якщо порахувати – загалом за весь час деяким пенсіонерам недоплатили десятки та навіть сотні тисяч. Особливо прикро, що так образили людей, що виконували важку працю у тяжких умовах.
Звісно, пенсіонерам тоді дохідливо розтлумачили, що пенсійна система має знайти баланс між їх внесками та можливостями бюджету. І що такі обмеження – це вимушений крок, аби уникнути надто великих пенсій, але забезпечити хоч якусь стабільність виплат для всіх пенсіонерів.
Ця несправедливість нібито була усунута із запровадженням 2004 року “максимальної величини” доходу, з якого сплачуються страхові внески. Тобто держава встановила межу – 5,6 розміру середньої заробітної плати по Україні. І якщо людина отримувала більшу зарплату, ЄСВ стягувався тільки з цієї частини.
2011 року цей показник був змінений на 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. І якщо порівняти розрахунок пенсій за попереднім та новим показниками, різниця тоді була невелика, хоч і на користь держави. Ну, на чию ж?
- 5,6 × середня зарплата: 5,6 × 2 633,98 грн = 14 750,29 грн
- 15 × прожитковий мінімум: 15 × 941 грн = 14 115 грн
Але сьогодні, за 14 років потому, ситуація виявляється приголомшливою. Якби уряд не ухвалив ті зміни 2011 року, то для обчислення пенсій мали б використовувати показник 5,6 середніх зарплат, тобто понад 125 тисяч гривень! А так ця межа встановлена на рівні лише 46 тисяч.
- 5,6 × середня зарплата: 5,6 × 22 336 грн = 125 081 грн
- 15 × прожитковий мінімум: 15 × 3 094 грн = 46 410 грн
Звісно, йдеться насамперед про тих пенсіонерів, які працювали на шкідливих виробництвах та отримували високі зарплати. А от наших “привілейованих” категорій державних утриманців, як от судді чи прокурори це не стосується, адже держава подбала про них окремо.
Як ПФУ обмежує коефіцієнт стажу пенсіонерам
Наступне несправедливе рішення держави – це обмеження коефіцієнту стажу пенсіонерам. Для списку №1, тобто для тих хто працював у важких та шкідливих умовах, він не має бути більший за 0,85, а для тих, хто працював у звичайних умовах – обмеження становить 0,75.
І через це знов-таки пенсіонери щомісячно недоотримують кілька сотень гривень. А вони виливаються у десятки тисяч, а якщо порахувати пенсії до жовтня 2017 року, коли діяв підвищений коефіцієнт стажу 1,35, то – мабуть, для нервової системи краще цього не робити.
Ось наведу реальний приклад.
Нехай умовний металург Василь відпрацював у важких умовах 38 років. Відповідно, його стаж з врахуванням положень списку №1 склав 76 років. Пан Василь вийшов на пенсію у 60 років, але не захотів сидіти вдома та вирішив передати свій досвід молодим в академії. Там він відпрацював викладачем ще 12 років.
Неважко порахувати, що загалом його стаж складає 88 років, тобто коефіцієнт стажу становить 0,88. І ось через чинне обмеження коефіцієнта стажу йому не враховують 3 роки праці.
А я ще раз нагадаю, що в Україні для визначення розміру пенсії перемножають:
- коефіцієнт зарплати,
- коефіцієнт стажу,
- та середню зарплату по Україні за 3 попередні роки.
Візьмемо для прикладу, що цьогоріч середня зарплата по Україні за попередні три роки для основної кількості пенсіонерів становить 8913,83 гривні.
Отже, недоплатять нашому металургові 489, майже 500 грн, щомісячно.
А за весь час перебування на пенсії за справді пекельну працю не недоотримає він – увага – понад 100 000.
Ось така “справедлива” математика у Пенсійному фонді!
Три важливі інструменти для підвищення пенсії
Ну й останній пункт, як то кажуть – вишенька на торті! Нібито мало попередніх.
За 1 частиною статті 40 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” заробітна плата за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується за умови надання довідки про заробітну плату, яку пенсіонери надають до відділень ПФУ у своїй області.
А вже згідно Порядку, опрацювання цих довідок проводиться управліннями Пенсійного фонду з інших областей України. Цей механізм називається екстериторіальним принципом, і він був введений для прозорості та ефективності. Це дозволяє уникнути можливих маніпуляцій з документами на місцевому рівні, оскільки жодна людина у місцевому відділенні не може вплинути на процес перевірки.
І коли пенсіонери звертаються за перерахунком пенсії, доволі часто їм відмовляють, ще й надають письмові роз’яснення – мовляв, причиною є ненадання первинних бухгалтерських документів нарахування зарплати за період, вказаний у довідках.
І хоча у законі не йдеться про обов’язкове підтвердження довідки про зарплату “первинними документами”, на практиці саме так і відбувається, якщо довідка викликає сумніви. Саме під час перевірки цієї довідки Пенсійний фонд може вимагати ці первинні документи (накази, табелі, особові рахунки), щоб підтвердити її достовірність.
Звісно, ось тут виникає питання – а хто повинен надавати таку інформацію в інші області? Адже звичайна людина не має таких первинних бухгалтерських документів.
А згідно з законодавством, їх мають зберігати або на підприємстві, або в архівних установах. Тобто відповідальність за зберігання і надання документів працюючих підприємств несе їх адміністрація, а щодо ліквідованих підприємств – ці документи передаються на зберігання до архівних установ.
І саме туди звертаються і Пенсійний фонд, і самі пенсіонери, щоб отримати необхідні довідки.
Ось і виходить, що уся відповідальність за підтвердження даних, зазначених у довідці, лежить на Пенсійному фонді України та архівних установах. Тобто пенсіонер лише має надати довідку, а її достовірність перевіряють уже державні органи.
Але працівники Пенсійного фонду чомусь – чи то навмисно, чи ні – не роблять цього.
І що залишається пенсіонерам? “Махнути рукою” та втратити можливість збільшити пенсію.
Але у них є щонайменше три інструменти, як все ж таки здобути своє. Ось що можна зробити:
- Надати звичайною поштою – це важливо – письмовий запит в управління ПФУ із вимогою роз’яснити, які саме первинні документи не були надані та чому вони не були запитані самим Пенсійним фондом.
- Звернутися до суду, якщо працівники Пенсійного фонду продовжують вам відмовляти. За словами експерта, судова практика показує, що суд часто стає на бік пенсіонерів у таких питаннях.
- А ще можна звернутись до органів влади. Наприклад зателефонувати на гарячу лінію уряду або до уповноваженого з прав людини. Їх я залишу в описі під відео, як і послання на всі нормативні документи.
Більше – у нашому новому відео. Додивіться його до кінця, і дізнайтесь, як хоч трохи збільшити свою пенсію.
Вас також можуть зацікавити новини:
